|
Мельниченко Анастасія Андріївна
Анастасія Андріївна Мельниченко або зазвичай Настя Мельниченко (нар. 30 липня 1984, місто Київ) — українська дитяча письменниця, активістка, правозахисниця. БіографіяНародилася у м. Києві у сім'ї художників. Навчалася у Гімназії № 117 ім. Лесі Українки. Вивчала журналістику у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Навчалася на факультеті давньої історії України та археології в Києво-Могилянській академії. У 2001 році почала працювати за фахом журналіста. Працювала у таких виданнях, як «Подробності», «Робітнича газета», «Мандри». У 2007 році була шеф-редакторкою літературно-мистецького журналу «Золота доба». З 2010 по 2015 рік була головною редакторкою журналу для батьків «Жила».[Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.] У 2015 році спільно з Оксаною Іванців заснувала громадську організацію «Студена», діяльність якої спрямована на втілення правозахисних проектів.[джерело?] У 2016 році запустила кампанію у соцмережах #ЯНеБоюсьСказати.[джерело?], наслідуючи закордонний рух MeToo. З 2017 року видається як дитяча письменниця. У 2020 році закінчила Український католицький університет за спеціальністю «управління неприбутковими організаціями». З 2022 року працює як гостьова дослідниця департаменту психології Принстонського університету, досліджуючи булінг в Україні. У 2023 році вступила в аспірантуру Інституту соціальної та політичної психології. Заміжня, виховує двох синів: Ярослава (2007 р.н.) та Северина (2009 р.н.). ТворчістьПерші оповідання було опубліковано у журналі «Святий Володимир» у 2005 році. Входила до переліку авторів літературного альманаху ГАК. У 2017 році видавництво «Фоліо» випустило у світ першу книжку — «#ЯНеБоюсьСказати. Найвідертіша книжка для підлітків». Книжка зобула відзнаку «Пізнавальна книжка року» від видання BaraBooka[2]. У 2018 році починає співпрацю з видавництвом «Видавництво», для якого пише підліткову повість «А тепер усе інакше». У 2019 році публікує першу пригодницьку повість з «хрульської» серії «Що знаходять в Хрулях» у видавництві «Теза». Повіть була представлена на національному стенді на Книжковому ярмарку у Франкфурті у 2019 році. Громадська активністьУ 2007 році виступала за збереження культурної спадщини Андріївського узвозу, організувавши вуличну акцію протесту.[джерело?] До створення громадської організації у 2015 році регулярно долучалася до акцій протесту, зокрема за жіночі права.[джерело?] У 2015 році розробила ідею та втілила проект єдиної бази перевірених ініціатив допомоги ветеранам АТО «Без броні»[3]. Цей проект став найкращою соціальною ініціативою в мережі 2016 року за версією Deutche welle[4]. Наразі проект об'єднує 1272 ініціативи безоплатної допомоги ветеранам. У 2016 році разом з товаришем Павлом Ткачуком заснувала творчий хутір Хрулі-на-Сулі у селі Хрулі, Полтавської області[5]. На хуторі проводяться щорічні фестивалі «Камуфляжна осінь» (табір-фест для ветеранів АТО)[6] та «Перехрульство — Маланка в Хрулях»[7]. У 2016 році запустила кампанію #ЯНеБоюсьСказати[8] проти практик обвинувачення жертви та сексуального насильства. Кампанія вийшла на міжнародний рівень і мала охоплення за перший місяць після запуску у 16 335 157 осіб та дала за той же місяць 12 282 оригінальних постів з хештегом[9]. У 2018 році керувала розробкою та запуском онлайн-курсу для вчителів «Недискримінаційний підхід у навчанні»[10], який станом на червень 2024 року пройшло понад 65 000 осіб. Цей курс є рекомендованим до проходження Міністерством освіти і науки України[11]. У 2022 році розробила авторський онлайн-курс «Школа без цькувань. Учителю»[12] та «Школа без цькувань. Батькам»[13]. Курс було опубліковано на сайті Дія. Освіта та рекомендовано Міністерством освіти і науки України до проходження. Бібліографія
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||
