Мезія сріблястощока

Мезія сріблястощока
Сріблястощока мезія (самець)
Сріблястощока мезія (самець)
Сріблястощока мезія (самиця)
Сріблястощока мезія (самиця)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Leiothrichidae
Рід: Мезія (Leiothrix)
Вид: Мезія сріблястощока
Leiothrix argentauris
(Hodgson, 1837)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Mesia argentauris
Посилання
Вікісховище: Leiothrix argentauris
Віківиди: Leiothrix argentauris
EOL: 45517268
ITIS: 560748
МСОП: 103878477
NCBI: 201335

Ме́зія сріблястощока[2] (Leiothrix argentauris) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії[3]. Виділяють низку підвидів.

Опис

Довжина птаха становить 18 см. Голова чорна, щоки сріблясто-сірі. Лоб жовтий, горло і груди яскраво-жовто-оранжеві. Верхня частина тіла і хвіст оливкові. Крила жовті з яскравим, темно-червоним дзеркальцем. У самців гузка і нижні покривні пера хвоста червоні, у самиць — оранжеві. Очі червоні, дзьоб оранжевий, лапи жовті.

Підвиди

Виділяють дев'ять підвидів:[4]

Поширення і екологія

Сріблястощокі мезії мешкають в Індії, Непалі, Бутані, М'янмі, Китаї, Таїланді, В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі, Малайзії і Індонезії. Були інтродуковані в Гонконзі[5]. Вони живуть у вологих тропічних лісах, чагарникових заростях і на плантаціях. Живляться комахами, їх личинками, плодами і насінням. В негніздовий період утворюють зграї до 30 птахів. Сезон розмноження триває з листопада по серпень. Гніздо чашоподібне, робиться з бамбуку і сухого листя. Воно будується парою птахів і розміщується в чагарниках на висоті до 2 м над землею. В кладці від 2 до 5 яєць, які насиджуються самицями і самцями по черзі. Інкубаційний період триває 13-14 днів. Пташенята покриваються пір'ям на 12 день. Батьки продовжують піклуватися про них ще 22 дні.

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Leiothrix argentauris. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Collar, N. J. & Robson C. 2007. Family Timaliidae (Babblers) Pp. 269 – 270 in; del Hoyo, J., Elliott, A. & Christie, D.A. eds. Handbook of the Birds of the World, Vol. 12. Picathartes to Tits and Chickadees. Lynx Edicions, Barcelona.
  4. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
  5. Leven, Michael; Corlett, Richard (2004). Invasive birds in Hong Kong, China. Ornithological Sciences. 3: 43—55. doi:10.2326/osj.3.43. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.