uk %D0%9C%D0%B0%D1%83%D1%80%D1%96%D1%81%D1%96%D0%BE %D0%90%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%81%D0%BE %D0%A0%D0%BE%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B5%D1%81

	Піпо Родрігес
Особисті дані
Повне ім'я	Маурісіо Алонсо Родрігес Ліндо
Народження	12 вересня 1945 (79 років)
	Сан-Сальвадор, Сальвадор
Зріст	172 см
Вага	72 кг
Громадянство	Сальвадор
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Маурісіо Алонсо «Піпо» Родрігес (ісп. Mauricio Alonso "Pipo" Rodríguez, нар. 12 вересня 1945, Сан-Сальвадор) — сальвадорський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Єдина людина в історії, яка у складі збірної Сальвадору була учасником чемпіонату світу і як гравець (1970) і як головний тренер (1982)^[1].

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1961 року виступами за команду «Спорт Бойз Мехіканос», після чого грав у складі команд «Атланте Сан-Алехо» та ФАС.

1963 року перейшов до клубу УЕС, за який відіграв 9 сезонів. Завершив кар'єру футболіста виступами за команду УЕС у 1972 році через травму коліна.

Виступи за збірні

Родрігес представляв Сальвадор на Олімпійських іграх 1968 року, де зіграв у всіх трьох матчах — проти Ізраїлю, Угорщини та Гани, забивши в останньому з них гол^[2].

У складі національної збірної Сальвадору був учасником чемпіонату світу 1970 року у Мексиці^[3], на якому також зіграв у всіх трьох матчах — проти Мексики, Бельгії та СРСР^[4].

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри гравця Родрігес став тренером через Асоціацію тренерів футбольного футболу Сальвадору (AEFES). Маурісіо очолив юнацьку збірну Сальвадору до 17 років у 1973 році. Потім він був призначений тренером збірної до 23 років у 1975 році. Також тренував ряд сальвадорських клубів.

У 1980 році Маурісіо Родрігес був призначений тренером національної збірної Сальвадор, яку вивів на чемпіонату світу 1982 року в Іспанії^[5]. На «мундіалі» збірна виступила вкрай невдало, програвши усі три матчі, в тому числі зазнавши історичну найбільшу в історії турніру і самої збірної поразку 1:10 від Угорщини. Після чемпіонату вирішив завершити тренерську кар'єру.