Масик Володимир Ілліч

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Масик.
Масик Володимир Ілліч
Народження7 червня 1917(1917-06-07)
м. Катеринослав, нині Дніпро
Смерть12 вересня 1996(1996-09-12) (79 років)
 м. Київ
Національністьукраїнець
КраїнаУкраїна Україна
Жанрживописець графік
НавчанняКиївський художній інститут
Діяльністьхудожник
ПокровительМихайло Шаронов, Карпо Трохименко
ЧленНаціональна спілка художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиМасик Олександр Володимирович Редагувати інформацію у Вікіданих
Звання
Заслужений художник України
Заслужений художник України
(1977)
Нагороди
орден Червоної Зірки
заслужений художник УРСР

Володи́мир Іллі́ч Ма́сик (7 червня 1917(19170607), Катеринослав, нині Дніпро — 12 вересня 1996, Київ) — український графік і живописець. Заслужений художник Української РСР (1977).

Навчання

У 1918 році родина, що мала тринадцятеро дітей (шість рідних та сім прийомних), переїхала в Конотоп (нині Сумської області). Тут В. Масик закінчив семирічку, училище при паровозовагоноремонтному заводі і почав працювати столяром-модельником.

У роки навчання він почав відвідувати художню студію Конотопського залізничного клубу. Заняття там проводили художники Олександр Гофман і В. Заболотний.

У 1934 році на виставці студійців у Чернігові була придбана робота В. Масика «У ливарному цеху».

В 1935 році В. Масик вступив відразу на другий курс Дніпропетровського художнього технікуму. Тут він навчався у художника-реаліста М. Паніна та педагогів П. Альохіна, В. Коренєва, Е. Сагайдачного. Разом із ним навчались також два рідних брати.

В 1939 році В. Масик вступив до Харківського художнього інституту, звідки через чотири місяці був призваний до лав Червоної армії.

В 1950 році В. Масик закінчив Київський художній інститут, де навчався у майстрів пензля Михайла Шаронова і Карпа Трохименка.

На фронті

Влітку 1941 року, закінчивши за прискореною програмою Володимирське піхотне училище, В. Масик потрапив на фронт. У 1942 році в боях під Орлом він був важко поранений.

Нагороджений орденом Червоної Зірки і медалями.

В 1943 році В. Масик був демобілізований як інвалід війни. Відразу ж у Конотопі в заводському клубі була організована перша персональна виставка фронтових замальовок.

Діяльність

Після закінчення Київського художнього інституту в 1950-х роках В. Масик деякий час працював директором училища декоративно-прикладного мистецтва в Києві, потім повністю присвятив себе творчості.

Чимало подорожував Прибалтикою, Кавказом, Кримом, Карпатами, створивши велику кількість чудових краєвидів. Робив ілюстрації, працював над створенням екслібрисів та різноманітних естампних технік.

Творчість

В. Масик працював у жанрі живопису та графіки, зокрема книжкової ілюстрації, працював над створенням екслібрисів та різноманітних естампної технік.

В 1970—1980-ті роки створив серію краєвидів Київщини, Прибалтики, Криму, Карпат та Кавказу, виконаних темперою і пастеллю.

Твори

  • «Новий будинок у Косові» (1960 р.),
  • «Цього не можна забути» (1967—1975 рр.),
  • «Перший сніг» (1993 р.),
  • «Місячна ніч у Трипіллі» (1963),
  • «Седнів. Шевченківська липа» (1980),
  • «На річці Снов» (1986, 1982),
  • серії за мотивами поезій Тараса Шевченка (1961—1963 рр.) «Перебендя», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Садок вишневий коло хати», «Світає, край неба палає»,
  • серії «Шевченківськими місцями», «Т. Г. Шевченко та його поезія»,
  • численні ілюстрації до книжок, понад 120 екслібрисів.

Брав активну участь у створенні експозиції виставки «Архітектурний ансамбль Києво-Печерського історико-культурного заповідника».

Виставки

Всеукраїнські (з 1954 р.), всесоюзні (з 1958 р.), закордонні (з 1963 р.).

В.Масик взяв участь у понад 400 виставках в Україні та майже у 100 за кордоном, а також влаштував понад 70 персональних.

Твори художника знаходяться в Державній Третьяковській галереї і багатьох художніх музеях України[1].

Нагороди

Заслужений художник Української РСР (1977)

Родина

  • Перша дружина Масик Любов (онучка Іллі Рєпіна, померла в 1950)
  • Сини: Масик Олександр Володимирович (1947—2021) — український художник та Масик Дмитро Володимирович (нар. 1952 від другого шлюбу)[2].

Смерть

В. Масик помер 12 вересня 1996 року в Києві[3].

Література

  • Володимир Масик. Живопис. Графіка [Изоматериал]: альбом / упоряд.: О. Р. Безп'ятова, В. Т. Орлов. — Київ: Мистецтво, 1990. — 78 с. : ілюстр. — (Художники України). — ISBN 5-7715-0099-2

Посилання

Примітки

  1. ↑ Масик Владимир Ильич. Архів оригіналу за 27 травня 2017. Процитовано 29 квітня 2017.
  2. ↑ Олександр Масик: «Живопис – це переплавка життєвих трагедій в радість буття». Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 29 квітня 2017.
  3. ↑ Масик Владимир Ильич. Архів оригіналу за 9 червня 2017. Процитовано 29 квітня 2017.