Марі́ Жіле́н (фр. Marie Gillain; 18 червня 1975, Рокур, Валлонія, Бельгія) — бельгійська акторка.
Біографія та кар'єра
Марі Жілен народилася 18 червня 1975 року в Рокурі неподілік від Льєжа, у франкомовній частині Бельгії. З дитинства цікавилася виконавським мистецтвом, у підлітковому віці вона займалася в театральній студії і активно брала участь в драматичних постановках.
У кіно Марі Жілен дебютувала в 1991 році — у французькій комедії Жана-Жака Ано «Мій батько — герой», де зіграла головну жіночу роль, а її партнером по знімальному майданчику був Жерар Депардьє. За цю роботу Марі вперше була номінована як найперспективніша акторка на кінопремію «Сезар». Паралельно зі зніманням Жілен навчалася в коледжі Сен-Луї у Льєжі. Потім вона зіграла головну роль у бельгійській стрічці «Марі» (1993), після чого у 1995 році Жілен знялася у кримінальній драмі «Приманка» Бертрана Таверньє. Фільм завоював «Золотого ведмедя» на 45-му Берлінському кінофестивалі, а Марі вдруге була номінована на «Сезара» як найперспективніша акторка та була удостоєна Призу Ромі Шнайдер[1].
У 1995 році Марі дебютувала на театральній сцені у постановці «Щоденник Анни Франк». Вистава пройшла 50 разів у Ліоні, після чого з успіхом була показана у Парижі. За цю роль акторку було номіновано в категорії «театральне відкриття року» на 10-й церемонії театральної Премії Мольєра.
У 1997-му Марі Жиллен знялася у фільмі Філіпа де Брока́ «Горбань», за роль Аврори де Невер, у якому її було номіновано як найкращу акторку на «Сезара». Після невеликої паузи вона знялася у фільмі Етторе Сколи «Вечеря», який показали на Каннському кінофестивалі у травні 1999 в програмі «Особливий погляд». 1999 року Марі зіграла головну героїню у п'єсі Джона Малковича «Істерія».
З початку 2000-х років Марі Жілен знімалася у фільмах таких відомих режисерів, як Бертран Таверньє («Пропуск», 2002), Седрік Клапіш («Ні за, ні проти (а зовсім навпаки)», 2003), Режис Варньє («Насіння смерті», 2007), Анн Фонтен («Коко до Шанель», 2009). З роль у фільмі Філіпа Ліоре «Усі наші бажання» її було вперше номіновано як найкращу акторку на здобуття бельгійської національної кінопремії «Магрітт».
У серпні 2015 року Марі Жілен входила до складу журі Кінофестивалю франкомовних фільмів в Ангулемі. 2016 року її було обрано президентом 6-ї щорічної церемонії вручення нагород кінопремії «Магрітт»[2].
З 1998-го Марі Жілен активно займалася модельним бізнесом; вона була одним з основних облич рекламної кампанії лінії косметики фірми «Lancôme»[3][4]. З 2008 року Мари є послом доброї волі від недержавної організації «Plan Belgique», котра допомагає дітям в країнах, що розвиваються[5].
Особисте життя
У Марі Жілен є дві доньки від двох різних цивільних шлюбів — Дюна Гаме (нар. 24.4.2004) від Мартіна Гаме[6] і Вега Деглі-Еспозті (нар. 2009) від Крістофера Деглі-Еспозті.
Фільмографія
Рік
|
|
Українська назва
|
Оригінальна назва
|
Роль
|
1991 |
ф |
Мій батько — герой |
Mon père, ce héros |
Вероніка «Веро» Арнель
|
1993 |
ф |
Марі |
Marie |
Марі
|
1993 |
тф |
Людина біля моря |
Un homme à la mer |
Камілла
|
1995 |
ф |
Приманка |
L'appât |
Наталі
|
1996 |
ф |
Вибіркова спорідненість |
Le affinità elettive |
Оттілія
|
1997 |
ф |
Дуже чисте повітря |
Un air si pur |
Жулі д'Еспар
|
1997 |
ф |
До бою |
Le bossu |
Аврора
|
1998 |
ф |
Вечеря |
La cena |
Альєва
|
1999 |
ф |
Останній гарем |
Harem suare |
Сафія
|
2000 |
ф |
Нехай Люсі робить що хоче! |
Laissons Lucie faire! |
Люсі
|
2000 |
ф |
Барні і його маленькі неприємності |
Barnie et ses petites contrariétés |
Марго
|
2001 |
ф |
Розпусниці |
Absolument fabuleux |
Сафран
|
2002 |
ф |
Пропуск |
Laissez-passer |
Ольга
|
2003 |
ф |
Ні за, ні проти (а зовсім навпаки) |
Ni pour, ni contre (bien au contraire) |
Кеті
|
2004 |
ф |
Було дуже приємно |
Tout le plaisir est pour moi |
Луїза
|
2005 |
ф |
Пекло |
L'enfer |
Анна
|
2005 |
тф |
Шлях Лори |
La voie de Laura |
Лаура
|
2007 |
ф |
Насіння смерті |
Pars vite et reviens tard |
Марі
|
2007 |
ф |
Крихкий(і) |
Fragile(s) |
Ніна
|
2007 |
ф |
Моє життя — не романтична комедія |
Ma vie n'est pas une comédie romantique |
Фроренс Барон
|
2007 |
ф |
Ключ |
La clef |
Одрі
|
2008 |
ф |
Жінки-агенти |
Les femmes de l'ombre |
Сюзі Деспрез
|
2008 |
ф |
Чаклунство! |
Magique! |
Бетті
|
2008 |
ф |
Дуже, дуже велике підприємство |
La très très grande entreprise |
Мелані Лаверньє
|
2009 |
ф |
Коко до Шанель |
Coco avant Chanel |
Адрієна Шанель
|
2010—2013 |
с |
Маленький принц |
Le petit prince |
Роза /озвучування
|
2011 |
ф |
Усі наші бажання |
Toutes nos envies |
Клер Конті
|
2013 |
ф |
Ланди |
Landes |
Лєна Дюпра
|
2014 |
ф |
Валентин, Валентин |
Valentin Valentin |
Клаудія Ліворно
|
2015 |
ф |
Міраж кохання |
Mirage d'Amour |
Гірондель
|
2021 |
ф |
Мій вовк |
Mystère |
|
Визнання
Примітки
Посилання
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
---|
Тематичні сайти | |
---|
Словники та енциклопедії | |
---|
Довідкові видання | |
---|
Нормативний контроль | |
---|