Марія Лялькова

Марія Лялькова
чеськ. Marie Ljalková
Ім'я при народженнічеськ. Marie Petrušáková
Народження3 грудня 1920(1920-12-03)[1][2]
Городенка, Польська Республіка
Смерть7 листопада 2011(2011-11-07)[3][1][2] (90 років)
Брно
Країна Чехословаччина
 Чехія
ПриналежністьСРСР СРСР
Чехословаччина
Роки служби1942–1953
Званняполковник
Війни / битвиДруга світова війна, Битва біля села Соколове, Битва за Дніпро, Східно-Карпатська операція і Дніпровсько-Карпатська операція
Нагороди
орден Червоної Зірки Grand Officer of the Order of the White Lion Воєнний хрест
CMNS: Марія Лялькова у Вікісховищі

Марія Лялькова (чеськ. Marie Ljalková), до шлюбу Петрушакова (чеськ. Petrušáková)[4], після другого шлюбу Ластовецька (чеськ. Lastovecká[4]; 3 грудня 1920 — 7 листопада 2011) — чеська снайперка, учасниця Другої світової війни. Полковник.

Біографія

Народилася 3 грудня 1920 року[4] в місті Городенка[5] (нині в Івано-Франківській області) в родині волинських чехів. У 12 років втратила батьків, і її до себе забрала рідна тітка[5]. Пізніше Марія перебралася до Станіславова (нині Івано-Франківськ), де навчалася в технічному училищі. Після нападу Німеччини на СРСР була евакуйована в місто Бузулук, розташоване в Оренбурзькій області, де формувався 1-й чехословацький окремий піхотний батальйон РСЧА[6]. 1 березня 1942 року, пройшовши медичні курси і основну військову підготовку, була прийнята до лав військовослужбовців цього підрозділу. Потім пройшла курси снайперів[5].

Бойове хрещення відбулося в березні 1943 року, в битві при Соколове[4]. У тій битві Петрушакова з власної рушниці СВТ-40 вбила п'ятьох німецьких солдатів (в тому числі одного кулеметника[6]), при цьому лежажи на кризі. Тільки вночі її, примерзлу до льоду, знайшли чехословацькі солдати[4]. Марія брала участь також у боях за визволення Лівобережної і Правобережної України, в ході яких убила не менше 30 німецьких солдатів і офіцерів. В якості головної медсестри 1-го Чехословацького танкового батальйону брала участь в боях за визволення Чехословаччини. У боях при Дукельському перевалі під час Східно-Карпатської операції (вересень 1944 року) вибух артилерійського снаряда зламав їй хребет, а півсантиметровий осколок потрапив у голову, але Марії вдалося вижити[4].

Після війни одружилася з Михайлом Ляльковом[4]. Незабаром поїхала до Чехословаччини і одружилася з Вацлавом Ластовецьким[5], змінивши прізвище[4]. Полковник[7] Лялькова працювала у військових госпіталях в Празі[5] і Оломоуці[5], потім проживала в Брно. З початку 1960-х і до кінця 1990-х років працювала екскурсоводкою в Брно, завдяки відмінному знанню російської мови[4] стала найбажанішим екскурсоводом для туристів з країн колишнього СРСР[5]. Належала до Чехословацької легіонерської спільноти (групи ветеранів Другої світової війни), виступала покровителькою цілого ряду спортивних, культурних і громадських заходів в Південній Моравії, читала лекції в школах, займалася роботою з дітьми[4].

За подвиги у Німецько-радянській війні була нагороджена Орденом Червоної Зірки, також була нагороджена Чехословацьким військовим хрестом[4][5]. 28 жовтня 2010 року нагороджена за особливі заслуги перед Чехією Орденом Білого лева II ступеня[6][7], прийнявши цю нагороду разом з Мікулашем Кончіцкім (своїм близьким другом) особисто від президента Чехії Вацлава Клауса[4].

Померла 7 листопада 2011 року в Брно. Про її смерть повідомив керівник Чеської легіонерської спільноти Мілан Ржепка[6][8].

Нагороди і звання

Радянські державні нагороди:

Чехословацькі державні нагороди:

Оцінка і думки

Майстром влучної стрільби, знаменитим снайпером стала Марія Лялькова, дівчина з 1-го Чехословацького батальйону ... У перших рядах наступаючих воїнів йшла вона - чудовий снайпер, що не знає промаху. Час від часу вона зупинялася, швидко прицілювалась і стріляла. Міцна рука молодої жінки, керована гарячим, мужнім серцем, помстилася за убитих і поранених.

— президент ЧССР Людвік Свобода[9]

У свої 91 вона ще була здатна не тільки приймати енергію, а й роздавати її всім навколо. Вона була просто як сонце.

— перший заступник голови Чеської легіонерської спільноти Їндржих Сітта[4]

Примітка

  1. ↑ а б Encyklopedie dějin města Brna — 2004.
  2. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ http://www.mocr.army.cz/informacni-servis/zpravodajstvi/zemrela-valecna-veteranka-a-nejznamejsi-ceska-snajperka-marie-lastovecka-62161/
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Катерина Прокофьева (10 ноября 2011). Умерла Мария Лялькова-Ластовецка — самый знаменитый чешский снайпер. Радио Прага. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 липня 2014.
  5. ↑ а б в г д е ж и Каглян Олександр (7.05.2011). Марія Лялькова — жінка-снайпер із Городенки (укр.). Діловий сайт Городенка і Городенківський район. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 липня 2014.
  6. ↑ а б в г Anna Brandejská (9. listopadu 2011). Zemřela slavná česká válečná snajperka Marie Ljalková-Lastovecká (чес.). iDNES.cz. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 17 липня 2014.
  7. ↑ а б Seznam osobností vyznamenaných při příležitosti 28. října 2010 (чес.). Novinky.cz. 28. října 2010. Архів оригіналу за 10 квітня 2015. Процитовано 17 липня 2014.
  8. ↑ Ivan Holas (9. listopadu 2011). V Brně zemřela válečná veteránka bitvy u Sokolova. Český rozhlas. Архів оригіналу за 15 січня 2012. Процитовано 17 липня 2014.
  9. ↑ Свобода Л. Батальон - 6. Контрудар // От Бузулука до Праги = z buzuluku do prahy / Авторизованный перевод с чешского. Переводчики Грачев С. И. и Петров Ф. П. — Воениздат, 1963. — 408 с. — 15 000 прим. Свобода Л. Батальон - 6. Контрудар // От Бузулука до Праги = z buzuluku do prahy / Авторизованный перевод с чешского. Переводчики Грачев С. И. и Петров Ф. П. — Воениздат, 1963. — 408 с. — 15 000 прим.

Література

  • Jaroslav Láník. Vojenské osobnosti československého odboje 1939—1945 (2005) ISBN 80-7278-233-9
  • Zlatica Zudová-Lešková, Marie Ljalková (Lastovecká), roz. Petrušáková, in: Vojenské osobnosti československého odboje 1939—1945, Praha 2005 s. 176.
  • Zlatica Zudová-Lešková, Ženy v čs. armáde v rokoch 1939—1945, in: Statečné ženy, o kterých se málo ví (ed. Helmichová, Šárka), Praha 2003, s. 9-32.

Посилання