Маряхін Сергій Степанович

Маряхін Сергій Степанович
Народився7 жовтня 1911(1911-10-07) Редагувати інформацію у Вікіданих
село Тоторшево Нижньогородської губернії, тепер Ардатовського району Нижньогородської області, Російська Федерація
Помер15 червня 1972(1972-06-15)[1] (60 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНоводівичий цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоРосія Росія, СРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьофіцер Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВійськова академія імені М. В. Фрунзе Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникнімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЦК КПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Верховної ради СРСР[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнягенерал армії Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Суворова 2 ступеня орден Богдана Хмельницького 2 ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Праги»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маряхін.

Сергій Степанович Маряхін (7 жовтня 1911(19111007), село Тоторшево Нижньогородської губернії, тепер Ардатовського району Нижньогородської області, Російська Федерація — 15 червня 1972, місто Москва) — радянський військовий діяч, командувач Північної групи військ, командувач військ Білоруського військового округу, начальник Тилу Збройних сил СРСР — заступник міністра оборони СРСР, генерал армії (22.02.1968). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1966—1971 роках. Член ЦК КПРС у 1971—1972 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7—8-го скликань.

Життєпис

Народився в селянській родині. У 1928—1931 роках жив у місті Кулебаки, де вступив до комсомолу. У Кулебаках закінчив школу фабрично-заводського учнівства, працював підручним сталевара і сталеваром металургійного заводу.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У Червоній армії з 1931 року. З 1 червня 1931 по 10 березня 1932 року — курсант Саратовської бронетанкової школи.

З 10 березня 1932 року — командир взводу механізованої бригади імені Каліновського. З 1 грудня 1933 по 10 квітня 1934 року — т.в.о. командира 2-ї роти 2-го батальйону механізованої бригади імені Каліновського. З 10 квітня 1934 року — помічник командира роти 2-го батальйону Орловського бронетанкового училища.

З 23 листопада 1938 по 7 травня 1941 року — слухач Військової академії РСЧА імені Фрунзе.

З 7 травня 1941 року — заступник начальника штабу 99-го танкового полку 50-ї танкової дивізії. З липня по вересень 1941 року — в.о. командира танкового батальйону 99-го танкового полку 50-ї танкової дивізії. Учасник німецько-радянської війни. З січня 1942 року — начальник штабу 150-ї танкової бригади. З 22 квітня 1942 року — начальник 1-го відділу автотракторного управління штабу АБТУ Брянського фронту. З 4 серпня 1942 року — начальник оперативного відділу штабу КК Бронетанкових і механізованих військ Воронезького фронту. З 17 лютого 1943 року — начальник штабу КК БТіМВ Воронезького фронту (з 20 жовтня 1943 року — 1-го Українського).

Наказом військам 1-го Українського фронту від 30 березня 1944 «за халатне ставлення до виконання наказу, який зірвав своєчасне виступ 400-го самохідно-артилерійського полку» відсторонений від посади і призначений з пониженням начальником оперативного відділу штабу 4-ї танкової армії. З 6 квітня 1944 року — начальник оперативного відділу 4-ї танкової армії (17 березня 1945 році перетворена в 4-у гвардійську). Брав участь в Львівсько-Сандомирської операції. З 19 березня по 25 квітня 1945 року — в.о. командира 68-ї гвардійської танкової бригади.

З 20 червня 1945 року — командир 81-го гвардійського важкого танко-самохідного полку (Центральна група військ). З 26 листопада 1946 року — начальник штабу 8-ї гвардійської танкової дивізії. З 8 червня 1948 року — начальник оперативного відділу штабу 4-ї гвардійської танкової армії.

З 30 грудня 1948 по 29 грудня 1950 року — слухач Вищої військової академії імені Ворошилова.

З 15 березня 1951 року — командир 25-ї танкової дивізії. З 13 лютого 1954 року — начальник штабу 1-ї гвардійської механізованої армії. З 20 січня 1955 року — 1-й заступник командувача 1-ї гвардійської механізованої армії.

З 4 жовтня 1956 року — старший викладач кафедри стратегії і оперативного мистецтва Вищої військової академії імені Ворошилова. З 17 лютого 1958 року — старший викладач кафедри оперативного мистецтва Вищої військової академії імені Ворошилова.

З 30 травня 1958 по травень 1960 року — командувач 7-ї гвардійської армії Закавказького військового округу.

З 25 травня 1960 по 29 березня 1963 року — 1-й заступник командувача військ, член військової ради Північної групи військ.

З 29 березня 1963 по липень 1964 року — командувач Північної групи військ (на території Польщі).

10 липня 1964 — 22 вересня 1967 року — командувач військ Білоруського військового округу.

22 вересня 1967 — 25 квітня 1968 року — 1-й заступник начальника Тилу Збройних сил СРСР.

25 квітня 1968 — 15 червня 1972 року — начальник Тилу Збройних сил СРСР — заступник міністра оборони СРСР.

Помер 15 червня 1972 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Військові звання

Нагороди

Примітки

  1. ↑ а б в Маряхин Сергей Степанович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1974. — Т. 15 : Ломбард — Мезитол. — С. 435.

Джерела