|
Марш (музика)
Марш (італ. marcia, нім. marschmusik, фр. marche, дослівно — ходіння, рух) — музичний жанр, мелодія, що має енергійний, чіткий ритм і такт, призначений для супроводження пересування людей в чіткому, синхронному темпі. Історія виникнення Походження маршу належить до далекого минулого. Ще у Стародавній Греції різні процесії, відповідно до зображень які збереглись на посуді, супроводжувались музикою, в такт якої рухались учасники дійств. У старогрецькій трагедії хор входив на сцену (парод) і йшов з неї (эксод) у маршовому порядку. Марш сформувався як жанр військової музики в епоху пізнього середньовіччя на основі похідної пісні в тому числі пісень хрестоносців, ландскнехтів, військових сигналів, деяких форм танцювальної музики, по характеру близьких маршу (полонез, інтрада). Незабаром для виконання переважно маршової музики були створені цілі військові інструментальні капели з дерев'яних і мідних інструментів, поновлені в кінці XVIII ст. ударними інструментами з т. з. «яничарської музики». У Західній Європі в XIV–XVI ст., коли в арміях частини країн (Швеція, Пруссія) стройовий крок став обов'язковим, виникла потреба у музичному супроводі організації руху військ. Спочатку марш складався з 8–16 тактів. В середині XVIII ст. за зразком деяких танцювальних жанрів (менует) до нього було введено більш співуче тріо. З розвитком музичної культури та оркестрових засобів 3-х частинна форма маршу стає більш цікавою, багатшою в мелодійному і гармонійному відношенні. Поступово в різних родах військ утворюються певні типи військового маршу. З кінця XVII ст. в кожному полку більшості держав Західної Європи був свій полковий марш. У класичній музиціВажливе значення мало і звернення до жанру маршу видатних композиторів. Жан Батіст Люллі, наприклад, ввів марш в оперу і балет, збагативши традиції маршової музики елементами оперного і балетного мистецтва. Йому ж приписують введення в марш пунктирних ритмів, які збільшили активність і динаміку маршу. Підняті до високохудожнього рівня та нерідко розвернуті до великих симфонічних полотен марші є у Бетховена, Бортнянського, Глієра, Шуберта, Мейєрбера, Гуно, Бізе, Чайковського, Вагнера, Верді, Мендельсона, Гріга, Глінки, Шопена. Особливості жанру Склався в інструментальній музиці у зв'язку із необхідністю синхронізації руху великої кількості людей (рух військ в строю, святковий або церемоніальний хід), один з основних прикладних жанрів. Марш відрізняють чітким ритмом та статичною розміреністю темпу, не змінного впродовж всього твору. Є одним з основних жанрів військової музики, головним завданням котрого є організація руху. Ще на відносно ранньому етапі свого розвитку вийшов за межі своїх прямих завдань і став жанром сценічної, побутової та концертної музики, що збагатило його зміст, форми і виражальні засоби. Стилістика виконанняМарш зазвичай витриманий в розмірах 2/4, 4/4 і 6/8. Його відрізняють характерні ритмічні малюнки, які походять від барабанного бою і фанфарних сигналів. Для маршу характерні гострі пунктирні ритми, синкопи, контрасти уривчастого і плавного руху. В маршовій мелодиці широко застосовуються рухи по звуках тризвуку («фанфарні» інтонації), яскраві скачки (від V до І ступені ладу). У сучасному марші переважає складна тричастинна форма зі вступом:
Види маршів
Класифікується марш у залежності від швидкості руху та події до котрої його приурочено:
Найвідоміші за країноюДжерела Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марш (музика)
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
