Мартін Танге

Мартін Танге
нід. Martine Tanghe Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася23 листопада 1955(1955-11-23) Редагувати інформацію у Вікіданих
Bellemd, Алтер[d], Гент[d], Східна Фландрія, Бельгія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла23 липня 2023(2023-07-23)[1][2] (67 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Lubbeekd, округ Левенd, Фламандський Брабант, Фламандський регіон, Бельгія Редагувати інформацію у Вікіданих
·злоякісна пухлина Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Бельгія Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняLubbeekd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналістка, ведуча новин Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛевенський католицький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньліценціат
Знання мовнідерландська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладVRT 1d Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зJos Van Hemelrijckd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Мартін Танге (нід. Martine Tanghe; 23 листопада 1955(19551123), Беллем, Східна Фландрія — 23 липня 2023, Любек, Фландрія) — фламандська журналістка. Багато років була ведучою новин на фламандському громадському телеканалі VRT. Танге відрізнялася чіткою вимовою нідерландською мовою.

Біографія

Народилася в Беллемі, у Східній Фландрії, але в дитинстві разом з сім'єю переїхала до Біссегема, Західна Фландрія[3]. Навчалася у кортрейкскій школі-інтернаті, де вивчала класичні мови. Її вчитель з голландської/німецької мови Франс Дестооп у 1976—1978 роках працював журналістом тодішнього VRT. Танге вивчала германістику в Левенському католицькому університеті та викладала на літніх курсах нідерландської мови політичним біженцям з Латинської Америки. У грудні 1977 року разом з Лео Стоопсом, Полем Ямберсом, Жефом Ламбрехтом, Геертом ван Істеналем й іншими склала іспит з журналістики VRT. Конкурс тривав з вересня до грудня 1977 року і наприкінці лише 11 із тисяч учасників склали іспит. Танге та Леа Корнеліс були єдиними жінками, які витримали суворий журналістський іспит. 1 лютого 1978 року почала працювати у громадському телеканалі VRT. За кілька місяців замінила телеведучу Монік Дельво у «Журналі» (Het Journaal), першу журналістку в службі новин VRT[4]. На початку її кар'єри Танге поєднувала роботу над репортажами всередині країни та за кордоном з ведучими програми «Журнал» у телестудії.

У 1980-х роках Танге зробила першу перерву в кар'єрі, і вирушила разом з чоловіком у кругосвітню подорож. У 1990 році вона з'явилася в епізоді серіалу «Самсон і Герт» (Samson en Gert), а наприкінці 1991 року знову ненадовго залишила VRT, щоб взяти участь у PR-компанії фламандського парламенту.

Танге знана завдяки своєму захопленню нідерландською мовою і чіткою вимовою нідерландською мовою. Тривалий час працювала в журі Великого диктанту нідерландською мовою (Groot Dictee der Nederlandse Taal), а з 19 грудня 2005 року щороку його читала разом з Філіпом Фреріксом. 2015 року її змінив Фрієк Бракман[5]. З 2009 до 2017 рік була членом правління нідерландського мовного товариства «Наша мова» (Genootschap Onze Taal)[6].

З 2008 до 2011 рік разом з Кобе Ілсеном вела дискусійну передачу «Вольт». 2010 року передача виграла AIB Media Excellence Awards за гумористичні рекламні ролики[7].

Наприкінці 2011 року Танге діагностували рак грудей. Журналістка перестала з'являтися на телеекрані з 4 листопада 2011 року та довго не могла займатися своєю професійною діяльністю через реабілітацію після операції. У грудні 2011 року не змогла прочитати Великий диктант нідерландською мовою, її замінив Філіп Фрерікс. Вона повернулася на телебачення 3 вересня 2012 року, як ведуча передвиборчих передач місцевих виборів, призначених на 14 жовтня[8]. З 1995 року підтримувала рух Боротьби з раком (Kom Op Tegen Kanker), а пізніше стала однією з головних фігур цієї кампанії. 2007 року з'явилася на плакаті, на якому закликала робити скринінг на рак грудей.

2 березня 2013 року на церемонії «Фламандські телевізійні зірки 2013» отримала нагороду як «Найкраща ведуча минулого року». Того ж вечора телепрограма «Журнал» отримала нагороду як «Найкраща програма новин».

2018 року вперше озвучила анімаційний фільм: персонажа мера Макгеркл (McGerkle) у фільмі «Як Ґрінч украв Різдво». 2019 року озвучила ведучу новин нідерландської версії фільму «Луїс і Лука: Місія на Місяць».

28 грудня 2020 року, 20 днів після останнього випуску новин і виходу на пенсію, Танге востаннє була ведучою підсумкового випуску новин на VRT[9].

Пенсія

Була ведучою «Журналу» протягом 42 років[10]. 23 листопада 2020 року Мартін Танге виповнилася 65 років[11]. Через пенсійний вік вона більше не могла працювати на каналі VRT. 30 листопада 2020 року вона востаннє о 7 годині вечора представила «Журнал» на каналі Een. Вона попрощалася словами, які частково стосуються пандемії COVID-19: «Дякую, що були з нами, я за вами сумуватиму. Будьте обережні, тримайтеся. Все буде добре»[12]. Її останній випуск завершився прощальним інтерв'ю з Вімом де Вілдером, подяками й отриманням «Великої премії Ян Ваутерс». З 2024 року «Велика премія» була названа на честь Мартін Танге. За кілька днів до цього отримала запрошення на зустріч з королем Бельгії Філіпом I. Частину зустрічі показали у «Журналі»[13]. Майже 70 % телеглядачів-фламандців дивилися цей випуск новин, і з трохи більш ніж двома мільйонами глядачів, це став найпопулярніший випуск новин в історії.

У березні 2021 року очолила журі нової фламандської літературної премії «Boon» дитячої та юнацької літератури[14]. З вересня 2022 року була оповідачем в постановці п'єси «Морріс», заснованій на творі Барта Моєрта з музикою Коена Брандта[15].

Нагороди

У Фландрії та Нідерландах Мартін Танге отримала кілька нагород за чітку вимову нідерландською мовою.

  • Мовну премію Грунмана (Groenman-taalprijs) від голландського фонду LOUT (1995).
  • Медіапремію від фонду загальної нідерландської мови (ANV) (2000).
  • Нагороду на AIB Media Excellence Awards як «Міжнародна телеперсона року» (2008).
  • Премію Ян Ваутерс (2020)[13].
  • Премію «Знак пошани Фламандського товариства» (2021).
  • 20 липня 2023 року напередодні Національного дня Бельгії і за три дні до смерті, стала командором ордену Корони[16].

Особисте життя

Була одружена з журналістом телеканалу VRT Йосою ван Гемелрейком, який помер 2019 року. У пари було два сини і дочка, а також четверо онуків. 23 липня 2023 року померла у своєму будинку в Люббеку від раку[17].

Примітки

  1. ↑ а б NWS V. Dank dat je bij ons was: voormalig journaalanker en boegbeeld van de nieuwsdienst Martine Tanghe is overleden — 2023.
  2. ↑ а б https://www.lalibre.be/culture/cinema/television/2023/07/23/martine-tanghe-ancienne-presentatrice-du-journal-de-la-vrt-est-decedee-SB3NDIJVA5CA7NMKZA6SL2SYYU/
  3. ↑ NWS, VRT (30 листопада 2020). Oud-leraar Nederlands Martine Tanghe: “Haar interesse voor taal was toen al zeer groot”. vrtnws.be (нід.). Процитовано 21 травня 2024. 
  4. ↑ DPG Media Privacy Gate. myprivacy.dpgmedia.be. Процитовано 21 травня 2024. 
  5. ↑ Phara: ‘Martine Tanghe moést stoppen als presentatrice van Groot Dictee’. De Standaard. 2 november 2015. 
  6. ↑ Martine Tanghe (67) overleden | Genootschap Onze Taal. web.archive.org. 23 липня 2023. Архів оригіналу за 23 липня 2023. Процитовано 21 травня 2024. {{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  7. ↑ deredactie.be (10 november 2010). "Volt" wint in Londen prijs voor reclametest. 
  8. ↑ deredactie.be (2 augustus 2012). Martine Tanghe keert terug op 3 september. 
  9. ↑ NWS, VRT (17 грудня 2020). Martine Tanghe presenteert Jaaroverzicht: "Mijn moederhart brak toen ik 13-jarige Dylan geld hoorde vragen voor eten". vrtnws.be (нід.). Процитовано 21 травня 2024. 
  10. ↑ Visa pour la Flandre: 11 millions de Belges qui font flop. Le Soir (фр.). 2 грудня 2020. Процитовано 21 травня 2024. 
  11. ↑ NWS, VRT (23 листопада 2020). Stuur de Martine Tanghes van deze wereld op 65 niet verplicht met pensioen. vrtnws.be (нід.). Процитовано 21 травня 2024. 
  12. ↑ Groots afscheid voor Vlaamse nieuwslezer Martine Tanghe, NOS Nieuws, 30 november 2020. Gearchiveerd op 1 december 2020.
  13. ↑ а б NWS, VRT (30 листопада 2020). 2 miljoen kijkers voor laatste Journaal met Martine Tanghe: bekijk hier de mooiste momenten van haar afscheid. vrtnws.be (нід.). Процитовано 21 травня 2024. 
  14. ↑ NWS, VRT (17 березня 2021). Martine Tanghe en Brigitte Raskin worden juryvoorzitters van de Boon, nieuwe (en grootste) literaire prijs in ons land. vrtnws.be (нід.). Процитовано 21 травня 2024. 
  15. ↑ Martine Tanghe gaat op theatertournee. De Standaard. 13 mei 2022. 
  16. ↑ NWS, VRT (20 липня 2023). Voormalig Journaal-anker Martine Tanghe krijgt prestigieus ereteken van koning Filip. vrtnws.be (нід.). Процитовано 21 травня 2024. 
  17. ↑ DPG Media Privacy Gate. myprivacy.dpgmedia.be. Процитовано 21 травня 2024. 

Посилання