Мартинов Олександр Миколайович
Олекса́ндр Микола́йович Марти́нов (16 січня 1908 , Юзівка, Катеринославська губернія — 10 червня 1964 , Запоріжжя, Запорізька область, Українська РСР, СРСР) — радянський діяч органів державної безпеки. Депутат Верховної Ради УРСР 1–3-го скликань. БіографіяНародився 16 січня 1908 року в родині машиніста паровоза в селищі Юзівка, тепер місто Донецьк, Донецька область, Україна. Закінчив семирічну школу. Трудову діяльність розпочав у 1922 році робітником жерстяної майстерні в Юзівці. У лютому 1924 — липні 1931 року — учень котельника, котельник металургійного заводу в місті Сталіно. Член комсомолу з 1925 року. Навчався у фабрично-заводській школі. У липні 1931 — січні 1934 року — заступник начальника котельно-ковальського цеху, начальник цеху заводу «Стальміст» у місті Сталіно. Член ВКП(б) з листопада 1931 року. У січні 1934 — вересні 1935 року — начальник відділу технічного контролю заводу «Стальміст» у місті Сталіно. У вересні — жовтні 1935 року — студент Московської Промислової академії імені Сталіна. У жовтні 1935 — вересні 1938 року — співробітник УНКВС Донецької, Сталінської області. У вересні 1938 — липні 1939 року — заступник начальника відділу Особливого відділу НКВС Київського військового округу. У липні 1939 — серпні 1940 року — начальник Управління Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР по Житомирській області. У серпні 1940 — березні 1941 року — начальник Управління Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР по Чернівецькій області. У березні — серпні 1941 року — начальник Управління Народного комісаріату державної безпеки УРСР по Житомирській області. У серпні 1941 — травні 1942 року — заступник начальника, начальник армійського польового оборонного будівництва, начальник партизанського відділу НКВС СРСР. У травні 1942 — січні 1944 року — начальник оперативного відділу, начальник розвідувального відділу Українського штабу партизанського руху (УШПР); начальник оперативної групи по партизанській роботі при військовій раді Воронезького фронту. У січні — лютому 1943 року — у німецькому тилу в Сумській області, у партизанських загонах Якова Мельника та Михайла Наумова; у квітні — червні 1943 року — у партизанському з'єднанні Сидора Ковпака, брав участь у рейді по німецьких тилах в Житомирську область. У червні 1943 — січні 1944 року — начальник начальник розвідувального відділу УШПР. У січні — жовтні 1944 року — начальник Управління Народного комісаріату державної безпеки УРСР по Волинській області. У лютому 1945 — квітні 1951 року — начальник Управління Народного комісаріату-Міністерства державної безпеки УРСР по Миколаївській області. У квітні 1951 — березні 1953 року — начальник Управління Міністерства державної безпеки УРСР по Одеській області. У квітні — червні 1953 року — начальник Управління Міністерства внутрішніх справ УРСР по Дніпропетровській області. У вересні 1953 — квітні 1954 року — начальник Управління Міністерства внутрішніх справ УРСР по Запорізькій області. У квітні 1954 — квітні 1961 року — начальник Управління Комітету державної безпеки УРСР по Запорізькій області. З квітня 1961 по 1964 рік — начальник Запорізького обласного управління будівництва і експлуатації шосейних шляхів. Помер 10 червня 1964 року в місті Запоріжжя, тепер Запорізька область, Україна. Звання
Нагороди
Джерела
|