|
Марк ван Монтегю
 Марк ван Монтегю (фр. Marc Van Montagu, нар. 10 листопада 1933, Гент) — бельгійський молекулярний біолог. Був професором і директором лабораторії генетики на факультеті природничих наук Гентського університету у Бельгії та науковим керівником відділу генетики Фландрського міжнародного інституту біотехнології. Разом з Йозефом Шеллом він заснував біотехнологічну компанію Рослинні генетичні системи в Бельгії у 1982 р., та став науковим директором і членом ради директорів цієї компанії. Ван Монтегю також брав участь у створенні біотехнологічної компанії CropDesign, членом ради якої він був з 1998 по 2004 рік. Він є президентом Ініціативи громадських досліджень та регулювання. Ван Монтегю та його колегам приписують відкриття плазміди Ti.[3] Вони описали механізм передачі генів між Agrobacterium і рослинами, що призвело до розробки методів для перетворення Agrobacterium в ефективну систему доставки гнів для генної інженерії та створення трансгенних рослин.[4] Також стали засновниками молекулярної генетики рослин, зокрема відкрили молекулярні механізми проліферації та диференціації клітин та реакції на абіотичні стреси (температура, вологість, вміст сполук у повітрі) та створили трансгенні культури (тютюн, кукурудзу), стійкі до комах-шкідників та толерантні до нових гербіцидів. Його робота, яка була спрямована на дослідження тополь привела до створення дерев, які мали кращі властивості целюлози. Після виходу на пенсію з посади директора лабораторії генетики в Гентському університеті Марк ван Монтегю створив Міжнародну спільноту, яка займається питаннями з рослинної біотехнології, при Гентському університеті, основною метої якої є сприяння біотехнологічних рішеннь для глобального сільського господарства. У 2015 році ця новостворена спільнота запустила «Фонд Марка і Нори ван Монтегю» що займалися сталим сільським господарством та агропромисловістю на африканському континенті. НагородиВан Монтегю був співробітником Національної академії наук США з 1986 року, сільськогосподарської академії Росії та Франції, Інженерної академії Швеції, Італійської академії наук dei X, Бразильської академії наук і Третьої Всесвітньої академії наук. Має вісім почесних ступенів доктора. Також, йому належать наступні нагороди:
Вибрані публікації
Примітки
|
||||||||||||||||||||||
