|
Марко Бойцун
Марко Бойцун (англ. Marko Bojcun; 21 березня 1951 — 11 березня 2023) — британський економіст і політолог українського походження, історик робітничого руху і активіст соціалістичних поглядів. ЖиттєписНародився в Австралії 21 березня 1951 року в родині емігрантів з Галичини, його батько Роман Бойцун був колишнім оберштурмфюрером дивізії зброї СС «Галичина»[1]. 1968 року переїхав до Канади, 1986 — до Великої Британії[2]. Вивчав історію та політологію в університетах Торонто (BA 1973), Глазго (M.Litt 1977) і Йорку, Канада (PhD, 1985). Дисертації були присвячені новітній українській історії та радянській політиці[3]. Тема докторської дисертації — «Робітничий клас і національне питання в Україні 1880—1920»[4]. Був активним учасником українського студентського руху в Канаді, який наприкінці 1960-х років набув лівого характеру, брав участь у міжнародному троцькістському русі[1][5]. У 1970-х роках заснував у Канаді перші громадські комітети захисту політв'язнів у СРСР. Контактував із дисиденськими рухами, перевозив нелегальну літературу[2]. У 1975—1985 роках брав участь у виданні журналу «Діялог», гаслом якого було «За соціалізм і демократію в самостійній Україні». До цього кола також належали Богдан Кравченко, Роман Сенькусь, Галина Фріланд, Іван-Павло Химка, Христина Хом'як, Мирослав Шкандрій[6]. Марко писав для цих видань під псевдонімом Тарас Легкий[7]. У другій половині 1980-х брав активну участь в обговореннях щодо питань реформ і можливого розпаду Радянського Союзу в британській пресі, на радіо й телебаченні[3]. Знімав документальні фільми для британського телебачення про Чорнобильську катастрофу, Народний рух України, розкопки поховань жертв НКВС на території Замарстинівської тюрми у Львові[2]. З 1991 року вивчав еволюцію української держави, перехід країн Східної Європи до капіталізму і розширення Європейського Союзу на схід[3]. Неодноразово приїжджав до України, курував проєкти з підготовки держслужбовців України до діяльності у справах євроінтеграції[2]. 20 років працював в університетах Лондона. Став першим викладачем британських університетів, що читав курс історії України як окремий предмет. Був професором політології Східної Європи Університету Нью-Йорка в Лондоні[en][8], старшим викладачем факультету юриспруденції, управління і міжнародних відносин, директором Українського центру Лондонського столичного університету[9]. З 2014 року брав участь в Ukraine Solidarity Campaign — русі солідарності британських лівих і профспілкових активістів з українським робітничим рухом[8][1][10]. Помер 11 березня 2023 року в Лондоні від раку[11][12]. Основні публікації
Див. такожПримітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
