Маргарита Лейнінгенська
Принцеса Маргарита Лейнінгенська (нім. Margarita zu Leiningen), повне ім'я Маргарита Ілеана Вікторія Александра Лейнінгенська (нім. Margarita Ileana Viktoria Alexandra Prinzessin zu Leiningen), 9 травня 1932 — 16 червня 1996) — німецька принцеса з дому Лейнінгенів, донька титулярного князя Лейнінгену Карла III та російської княжни Марії Кирилівни Романової, дружина титулярного князя Гогенцоллерна-Зігмарінгена Фрідріха Вільгельма. БіографіяМаргарита народилась 9 травня 1932 року у Кобурзі. Була четвертою дитиною та другою донькою в родині титулярного спадкоємного принца князівства Лейнінген Карла та його дружини Марії Романової. Мала старшу сестру Кіру та братів Еміха і Карла. Згодом сімейство поповнилося трьома молодшими дітьми, двоє з яких вижили. Мешкала родина в Аморбаху, де була основна резиденція Лейнінгенів. Також князівському дому належав замок Вальдляйнінген.[1][2] Влітку 1939 року батько Маргарити став титулярним князем Лейнінгену. Під час Другої світової війни він служив на флоті. У вересні 1944 року потрапив у радянський полон. Помер у серпні 1946 року в таборі військовополонених під Саранськом.[3] Родина залишилась у скрутних фінансових умовах. У 19 років Маргарита взяла шлюб із титулярним спадкоємним принцом князівства Гогенцоллерн-Зігмарінген Фрідріхом Вільгельмом. Цивільна церемонія пошлюблення пройшла 5 січня 1951 року в Зігмарінгені. Вінчання відбулося в Аморбаху на 27-й день народження нареченого, 3 лютого 1951 року.[4] Вже за півроку принцеса завагітніла. У жовтні вона дізналася про смерть матері в Мадриді, де та навідувала брата. У квітні 1952 року Маргарита народила первістка. Всього в подружжя було троє синів:
У лютому 1965 року її чоловік став титулярним князем Гогенцоллерна-Зігмарінгена. 16 червня 1996 року принцеса вчинила самогубство.[6] Похована біля церкви Христа Спокутувача у Зігмарінгені.[7] Фрідріх Вільгельм після смерті дружини усамітнився в заміській садибі Йозефслюст і відкрив замок Зігмаринген для публіки.[8] Більше не одружувався. Пішов з життя 16 вересня 2010 року. Генеалогія
Примітки
Посилання
|