Марія Баденська (1834–1899)

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Марія Баденська.
Марія Баденська
нім. Marie Amalie von Baden
Портрет Марії Баденської пензля Едуардо де Мойра, 1860
Ім'я при народженніМарія Амалія
Народилася20 листопада 1834(1834-11-20)
Карлсруе
Померла21 листопада 1899(1899-11-21) (65 років)
Вальдляйнінген, Німецька імперія
Країна Велике герцогство Баденське
Знання мовнімецька
Титулкнягиня Лейнінгенська
Термін1858—1899
ПопередникМарія фон Клебельсберг
НаступникФеодора Гогенлое-Лангенбурзька
РідЦерінгени, Лейнінгени
БатькоЛеопольд Баденський
МатиСофія Шведська
Брати, сестриОльга Федорівна (велика княгиня), Александріна Баденська, Фрідріх I (великий герцог Баденський), Людвіг II (великий герцог Баденський), Prince Wilhelm of Badend і Prince Karl of Badend
У шлюбі зЕрнст Леопольд Лейнінгенський
ДітиАльберта, Еміх

Марі́я Ама́лія Ба́денська (нім. Marie Amalie von Baden, 20 листопада 1834 — 21 листопада 1899) — баденська принцеса з династії Церінгенів, донька великого герцога Бадена Леопольда та шведської принцеси Софії, дружина 4-го князя Лейнінгенського Ернста Леопольда, матір 5-го князя Лейнінгенського Еміха.

Біографія

Марія народилась 20 листопада 1834 року в Карлсруе. Вона була сьомою дитиною та другою донькою правлячого великого герцога Бадена Леопольда та його дружини Софії Шведської. Мала старшу сестру Александріну та братів Людвіга, Фрідріха, Вільгельма та Карла. Ще один брат помер немовлям до її народження Ходили чутки, що матір була замовницею вбивства Каспара Гаузера, через що відносини між батьками стали прохолодними. Втім, за п'ять років у Марії з'явилася молодша сестра Цецилія, хоча в її батьківстві існували первні сумніви, не підтверджені офіційно.[1]

Мешкало сімейство в палаці Карлсруе, літо проводили у Новому замку в Баден-Бадені.

Ернст Леопольд Лейнінгенський, 1858

Під час революції 1848–49 років родина у травні 1849 року виїхала до Гермерсгайму, а звідти до Майнца та Франкфурта. Назад повернулися у серпні.

У квітні 1852 року помер батько. Матір більше не одружувалася. Офіційним правителем герцогства став старший брат Марії, Людвіг, який вважався душевнохворим, тож державними справами займався Фрідріх. У 1856 році він також перебрав на себе й титул. Людвіг пішов з життя у січні 1858 року.

У 23 років Марія взяла шлюб з 27-річним князем Ернстом Леопольдом Лейнінгенським. Весілля відбулося 11 вересня 1858 року в Карлсруе. Наречений був небожем королеви Вікторії та виріс при англійському дворі, освіту здобув у Женеві. Як представник медіатизованого роду входив до вищої палати рейхсрату королівства Баварія,[2] куди частково відійшли його землі. Офіційною резиденцією подружжя був замок в Аморбаху. Також їм належав мисливський замок Вальдляйнінген.[3]

На початку 1863 року Ернст Леопольд відмовився від пропонованої йому корони Грецького королівства.[4] Зрештою, цей трон посів данський принц Георг. У тому ж році Марія завагітніла та народила доньку. Всього у подружжя було двоє дітей:

  • Альберта (1863—1901) — одружена не була, дітей не мала;
  • Еміх (1866—1939) — 5-й князь Лейнінгенський, був одружений з принцесою Феодорою Гогенлое-Лангенбурзькою, мав п'ятеро дітей.

Померла Марія наступного дня після свого 65-го дня народження у Вальдляйнінгені. Чоловік пережив її на чотири роки.

Генеалогія

Фрідріх Баден-Дурлахський
 
Амалія Нассау-Діц
 
Людвіг Генріх Ґейєр
 
Максиміліана фон Шпонек
 
Густав III
 
Софія Магдалена Данська
 
Карл Людвіг Баденський
 
Амалія Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Фрідріх Баденський
 
 
 
 
 
Луїза Кароліна Ґейєр
 
 
 
 
 
Густав IV Адольф
 
 
 
 
 
Фредеріка Баденська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леопольд Баденський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Шведська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. ↑ Cockfield, Jamie H, White Crow, Praeger, 2002, — стор. 9 ISBN 0-275-97778-1
  2. ↑ Édouard Driault et Michel Lhéritier, Histoire diplomatique de la Grèce de 1821 à nos jours. Tome III, Paris, PUF, 1926, стор. 48.
  3. ↑ Офіційний сайт замку Вальдляйнінген [1] [Архівовано 27 грудня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  4. ↑ Friedrich Oswald: Leiningen, Ernst zu. In: Neue Deutsche Biographie. Band 14, Duncker & Humblot, Berlin 1985, ISBN 3-428-00195-8, стор. 146 [2] [Архівовано 2 липня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)

Посилання