|
Манін Юрій ІвановичЮрій Іванович Манін (16 лютого 1937, Сімферополь, Кримська АРСР — 7 січня 2023, Німеччина[1]) — радянський та американський математик, алгебраїчний геометр, педагог. Член-кореспондент РАН (1991), член Королівської академії наук Нідерландів, Геттінгенської академії наук, академії «Леопольдіна», Французької академії наук, Американської академії мистецтв і наук та Папської академії наук (Ватикан). Почесний доктор Сорбонни, Університету Осло і Уорікського університету. Один з основоположників некомутативної геометрії алгебри і квантової інформатики. БіографіяНародився в Сімферополі, в родині студентів Кримського педагогічного інституту Івана Гавриловича Маніна (1913—1943) і Ревекки Зиновіївни Міллер. Батько закінчив географічний факультет, де й залишився працювати. Мати закінчила філологічний факультет, пізніше захистила кандидатську дисертацію про письменника та декабриста А. А. Бестужева. Дитячі роки математик провів у Сімферополі, в будинку бабусі й дідуся по лінії матері, вул. Субхі, 16. З початком Великої Вітчизняної війни сім'я була евакуйована з педінститутом до Махачкали, звідти в Чарджоу і в Мірзачуль. Батько пропав на фронті восени 1943 року. У 1945 році повернувся з матір'ю до Сімферополя (мати була головним редактором художньої літератури в Кримвидаві, але була звільнена під час кампанії по боротьбі з космополітизмом). У шкільному віці на Юрія Івановича Манина великий вплив справила книга Виноградова «Основи теорії чисел»; і в 15 років він надіслав Виноградову отримане ним узагальнення формули для числа цілих точок у колі. У 1953 році закінчив середню школу із золотою медаллю і поступив на механіко-математичний факультет МДУ. У 1958 році закінчив Московський університет, потім аспірантуру під науковим керівництвом Ігоря Ростиславовича Шафаревича. У 1961 році захистив кандидатську, а в 1963 році — докторську дисертацію з фізико-математичних наук. З 1960 по 1992 роки працював у відділі алгебри Математичного інституту ім. В. А. Стеклова АН СРСР. З 1965 по 1992 рік працював в Московському університеті. У 1967 році став професором кафедри вищої алгебри. У березні 1968 року одним із перших підписав лист 99-ти[8]. З 1992 по 1993 рік був професором Массачусетського технологічного інституту. У 1993 році переїхав до Німеччини, де був прийнятий в Товариство Макса Планка. З 1993 по 2005 рік співдиректор Математичного інституту Макса Планка (Бонн). З 2002 року професор Північно-західного університету (США). З 2005 року заслужений професор Математичного інституту Макса Планка (Бонн). Його найбільш відомими учнями є В. Г. Дрінфельд та В. А. Ісковскіх. Він є прототипом Вечеровского з фантастичної повісті «За мільярд років до кінця світу» братів Стругацьких Наукові досягненняХарактерною особливістю наукової діяльності Юрія Маніна є активний інтерес до новітніх відкриттів математики та фізики. У співпраці з учнями і колегами він написав роботи з алгебраїчної геометрії (в тому числі — некомутативної), диференціальних рівнянь, теорії кодів, теорії чисел, теорії категорій, математичній фізиці, суперсиметрії, квантовим групам, дзеркальної симетрії, квантових обчислень. Дотепер, у всіх зазначених галузях його ідеї мають велике значення. Так, він зробив важливий внесок у розробку теорії алгебраїчних груп, створив метод диференціальних операторів на алгебраїчних многовидах, що залежать від параметра, на його основі вирішив проблему Морделла для функціональних полів; спільно з М. Атією, В. Г. Дрінфельдом та Н. Гітчином зробив алгебро-геометричний опис інстантонів Янга — Міллса. Першим висловив ідею квантових обчислень (1980):
ЗахопленняЗахоплювався літературою, поезією, психологією, філософією, туризмом та іноземними мовами. Сім'я
Нагороди
У 2000 році зробив пленарну доповідь на Європейському математичному конгресі. Книги
Примітки
|
.jpeg)
.svg){kind=small}
