|
| Мандрика Микита Іванович |
|---|
| Народився | 28 вересня 1886(1886-09-28)
Київ, Російська імперія |
|---|
| Помер | 20 серпня 1979(1979-08-20)
Вінніпег, Канада |
|---|
| Країна |  Російська імперія
 УНР
 Канада |
|---|
| Діяльність | політик, літературознавець, публіцист, поет, дипломат, правник, літературознавець |
|---|
| Галузь | літературознавство[1], публіцистика[1], поезія[1], соціальна активність[d][1], політична діяльність[1], дипломатія[1] і право[1] |
|---|
| Партія | Українська Партія Соціалістів-Революціонерів |
|---|
Микита Іванович Мандрика (28 вересня 1886, Київ — 20 серпня 1979) — український літературознавець, публіцист, учений, дипломат, поет, громадський діяч. Доктор права (1925).
Біографічні відомості
Вищу освіту, яку розпочав у ранніх 1900-х роках у Києві, продовжив у Софійському університеті в Болгарському царстві (1922—1925). В Українському вільному університеті в Празі (Чехословацька республіка) отримав науковий ступінь доктора права (1925). Викладав міжнародне право, історію дипломатії.
З 1914 по 1917 служив у царській армії. З 1917 член Української Центральної Ради. Після приходу до влади Павла Скоропадського Микита Мандрика жив у Херсоні бо на Київщині його посилено розшукувала гетьманська влада і німецьке командування. Після того, як у газеті «Киевская мысль» був розміщений наказ німецького коменданта про його затримання, Микита Мандрика змушений був під чужим ім'ям тікати на Кубань. Там він деякий час завідував кооперативним видавництвом і редагував щотижневий журнал. На початку 1919 року, коли на Кубані закріпилася Добровольча армія, денікінці почали переслідувати українців і Микита Іванович змушений був переїхати до Ростова.[2]
З 1919 по 1921 виконував дипломатичні доручення уряду Української Народної Республіки на Далекому Сході, в Республіці Китай, Японській імперії, Грузинській Демократичній Республіці, Османській імперії.
Працював науковим секретарем Українського соціологічного інституту, за дорученням якого 1928 переїхав до США, 1929 згодом до Канади. Один з організаторів товариства «Українське трудове об'єднання», редактор часопису «Правда і воля», член редакції і президент (1970—1973) Осередку української культури і освіти Вінніпега.
Брав активну участь у створенні і діяльності Комітету українців Канади і Української вільної академії наук у Канаді. З 1970 по 1973 президент Української вільної академії наук у Канаді. Був редактором серій УВАН у Канаді «Література» та «Українські вчені».
Помер у місті Вінніпег (1979).
Наукові праці
Поезія
Примітки
Джерела та література
Література
- Олекса Гай-Головко «Українські письменники в Канаді: Літературно-критичні нариси», Том другий. [Архівовано 12 червня 2021 у Wayback Machine.] — Вінніпег, 1997. — 224 с.
- Микита Іванович Мандрика: Ювілейний збірник у відзначення 85-річчя його життя та 65-річчя його поетичної, суспільно-поетичної і культурно-наукової діяльності (1886—1971) [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.]. Вінніпег, 1973;
- «Сучасність», 1979, № 12;
- «The Ukrainian Quarterly», 1979, N 3;
- Марунчак М. Біографічний довідник до історії українців Канади [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.]. Вінніпег, 1986;
- Господин А. Творці культури і науки. Вінніпег, 1988;
- Марунчак М. Історія українців Канади, т. 2. [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.] Вінніпег, 1991;
- Боровик М. Століття українського поселення в Канаді (1891—1991). Монреаль, 1991;
- Славутич Я. Микита Мандрика. В кн.: Славутич Я. Українська література в Канаді. Едмонтон, 1992;
- Жила В. Поет, науковець, громадський діяч (до 110-річчя від дня народження Микити Івановича Мандрики). «Нові дні», 1997, січень-лютий;
- Боднарук І. Нестор українських поетів у Канаді. В кн.: Боднарук І. Між двома світами: Вибрані статті про українських письменників. Донецьк, 1996;
- Ковальчук О. Мандрика Микита. В кн.: Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник: Серія «Українські історики», вип. 2, ч. 2. К., 2004.
- Ukrainians in North America. Champaign, 1975.(англ.)
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Бирич Я. Поема М. І. Мандрики «Канада» в двох виданнях: 1961 і 1977. — Вінніпег, 1991. — 16 с.
- Боднарук І. Нестор українських поетів у Канаді // Між двома світами: Вибрані статі про українських письменників. — Донецьк: Український культурологічний центр, 1997. –С. 80-84.
- Зорівчак Р. П., Лисенко І. М. Мандрика Микита Іванович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. –Т. 3. — С. 286.
- Мандрика Микита // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К.,1996. — Т. 4. — С. 1481.
- Микита Іванович Мандрика: Ювілейний збірник у відзначення 85-річчя його життя та 65-річчя його поетичної діяльності. –Вінніпег, 1973. — 149 с.
- Славутич Яр. Метафора у поезії Микити Мандрики // Хрестоматія з української літератури в Канаді. — Едмонтон, 2000. — С. 545—547.
- Славутич Яр. Новий осяг М. — Мандрики // Українська література в Канаді: Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 164—165.
Посилання
- Мандрика Микита Іванович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 61.
- Мандрика Микита Іванович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.290-291
|
.svg){kind=small}
