Макс Зерінг
Макс Зерінґ (нім. Max Sering) — німецький економіст. Доктор економічних і соціальних наук, доктор юридичних наук, доктор сільськогосподарських наук, доктор філософії, професор Боннського (1885–89) та Берлінського (1889–1925) університетів. Член Прусської Академії наук. ЖиттєписПоходив із родини Фрідріха Вільгельма Зерінга (1822-1901), професора музики і композитора. Мати, уроджена Фрідландер (-1939) нім. Friedlander. Навчання розпочав у монастирі Богоматері у Магдебурзі. Продовжував у ліцеї у Страсбурзі та Ляйпцігові. Вивчав право та політологію у Страсбурзькому та Ляйпцизькому університетах у 1879—83 роках. 1881 р. доктор економічних і соціальних наук у Страсбурзі 1879-83 стажист-адвокат судової та адміністративної служби в Ельзас-Лотарингії. Восени 1883 року пройшов габілітацію в Боннському університеті. 1885-89 рр. професор політології там само. 1893 року урядом Пруссії відряджений до Сполучених Штатів та Канади для вивчення північноамериканської конкуренції та сільського господарства. 1889-1906 професор Берлінського аграрного коледжу. 1889-97 приват-викладач Берлінського університету. 1897—1934 — професор Берлінського університету. 1914-18 Голова вченої комісії Прусського військового міністерства. У 1902—27 роках керівник навчальних курсів Товариства державної наукової додаткової освіти [3]. Від 1922 директор заснованого ним Німецького науково-дослідного інституту сільського господарства та колонізації. Макс Зерінг був головою Наукової комісії Прусського військового міністерства під час Першої світової війни. На цій посаді 1912 року він, разом з президентом округи Бранденбург Фрідріхом фон Шверіном (нім. Friedrich Ernst von Schwerin), заснував Товариство сприяння внутрішій колонізації (нім. Gesellschaft zur Förderung der inneren Kolonisation). Наголос робився — і це важливо для оцінки Макса Зерінга як особистості — на «плановане створення нових поселень на прилеглій території», без тенденції до розширення Райху. 1919 року був прийнятий Акт про поселення в Райхові (нім. Reichssiedlungsgesetz), і Макс Зерінг вважався його «батьком» [4]. Був призначений на прусську державну службу Германом Герінгом [5] Перебування в Україні1912 року до Російської імперії берлінським «Об'єднанням з підвищення кваліфікації у галузі державних наук» (нім. Vereinigung für Staatswissenschaftliche Fortbildung) була відряджена дослідницька група зі 108 осіб. До неї входили управлінці і судді, підприємці і вчені, журналісти і політики [6]. До складу групи увійшли: О. Аухаген (нім. Otto Georg Gustav Edwin Auhagen), професор вищої школи економіки Берліна, славіст О. Брюкнер (нім. Alexander Brückner), професор історії Отто Гетцш (нім. Otto Hoetzsch), Макс Зерінґ з берлінського університету. Делегація мала за мету вивчення вивчення економічного розвитку країни за час столипінської реформи. Делегація відвідала Москву, Санкт-Петербург, Київ, Харків, Тверь. Результатом цієї поїздки була збірка «Російська культура і господарство» (нім. Russlands Kultur und Volkswirtschaft : Aufsätze und Vorträge im Auftrage der Vereinigung für staatswissenschaftliche Fortbildung zu Berlin / hrsg. von Max Sering.), видана 1913 року. Під час перебування у Києві, разом із проф. Кершенштейнером, відвідав Олександрівську Імператорську гімназію, де її директор Микола Стороженко подарував кожному ювілейне тритомне видання (обсягом 1750 сторінок) книги «Столѣтіе Кіевской Первой Гимназіи, 1809—1811—1911 г.г.» ((рос. дореф.)) [7] Під час подорожі і виникла ідея організувати Товариство з вивчення Росії [8]. На той час території сучасних країн Центральної та Східної Європи,— і України зокрема,— належали до трьох імперій — Німецької, Австро-Угорської і Російської. Вдруге приїхав в Україну 1918 року. Метою його було всебічне ознайомлення з Україною, з якою він був знайомий до того часу головно по літературі, а також організація курсів для німецьких офіцерів в Україні. Входив до складу змішаної україно-німецької комісії з питань залізнично-шляхової тарифної угоди (від Данцигзької залізниці), що розпочала роботу у Києві 27 травня 1918 року [9]. 30 серпня мав тривалу бесіду із Дмитром Донцовим [10]. За рекомендацією професора Пауля Рорбаха звернувся до Євгена Чикаленка з листом від Євмена Лукасевича (31 серпня). Перекладачем під час розмови М. Зерінга з Є. Чикаленком був Дмитро Донцов [11]. Наукова діяльність
Примітки
Джерела
Посилання
|