Маковський Василь

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Маковський.
д-р Василь Маковський
Народивсявересень 1872
Бережани
Померневідомо
ГромадянствоЗУНР ЗУНР
Національністьукраїнець
Діяльністьправник, громадський діяч, урядовець ЗУНР
Знання мовукраїнська, німецька і польська
Посадазаступник повітового комісара
КонфесіяУГКЦ

Василь Маковський (вересень 1872, Бережани — після 1944) — український галицький правник, громадський діяч, урядник ЗУНР. Заступник повітового комісара в Перемишлянах у часи ЗУНР. Доктор права.[1]

Життєпис

Народився у вересні 1872 року в м. Бережанах (нині Тернопільська область, Україна).

Навчався в гімназіях (Бережани, Львів), Львівській духовній семінарії. Право і торгову справу вивчав у Відні й Римі.

У 1895—1914, 1920—1930-х роках працював у Бучачі. До першої світової — директор товариства «Праця», діяльний в українських товариствах[2] «Просвіта», «Сокіл» (член Старшини[1]). Після воєн — нотаріяльний субститут (заступник нотаріуса).[1]

Влітку 1914-го відпочивав в Одесі. З величезними труднощами через нейтральну Румунію повернувся додому перед початком війни.[3] Під час першої світової — в'язень цюпи «Діброва» у Станиславові (перед триманням у цюпі в нього відібрали золотий годинник, гроші, документи, валізу з речами, носову хустинку), концтабору «Талергоф».

Про його звільнення клопотав митрополит УГКЦ Андрей Шептицький, 12 листопада 1914 року Василь Маковський вийшов на волю.[4]

Від 1933 року — війт містечка Печеніжина.[2]

1944 року заарештований НКВД, подальша доля невідома.[5]

Автор книги «Талєргоф. Спогади і документи» (Львів, 1934).

Примітки

  1. ↑ а б в Бучач і Бучаччина… — С. 402.
  2. ↑ а б Весна, Мазурак, с. 431.
  3. ↑ В'язничний щоденник. Неймовірні свідчення в'язня про станиславівську Діброву.
  4. ↑ В'язничний щоденник ІІІ. Неймовірні свідчення в'язня про станиславівську Діброву [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.].
  5. ↑ Мазурак, с. 107.

Джерела

Посилання