За деякими відомостями був одружений з донькою Ганнона I.
Призначений головнокомандувачем (рабімаханатом) після повалення влади Малха. Провів військову реформу, що була спрямована на посилення дисципліни, але фактично узаконила використання загонів найманців, які слухалися лише того, хто їм платив. Завдяки цьому зосередив в своїх руках владу, що порівнювали з монархічною.
Вів активну зовнішню політику. Одружений другим шлюбом з сиракузинкою, намагався розширити присутність карфагенян на Сицилії. Уклав союз з етруським містом Цере, спрямований проти фокейців.
У битві при Алалії (535 до н. е.) альянти знищили майже весь флот супротивника. Фокейці змушені були визнати Сардинію карфагенським володінням і евакуювати з острова усіх грецьких колоністів.
Користуючись беззаперечним авторитетом серед співгромадян фактично передав владу у спадок своїм синам і онукам, сформувавши родинний клан або ж «династію» Магонідів.
Джерела
Gammie, John G.; Perdue, Leo G. (1990). The Sage in Israel and the Ancient Near East. EISENBRAUNS. p. 77. ISBN 9780931464461.
John Bagnell Bury; Stanley Arthur Cook; Frank E. Adcock; Martin Percival Charlesworth; John Boardman; N. G. L. Hammond; A. E. Astin; Iorwerth Eiddon Stephen Edwards; Michael Whitby; D. M. Lewis; Andrew Lintott; Cyril John Gadd; F. W. Walbank; J. A. Crook; Alan K. Bowman; Edward Champlin; Elizabeth Rawson; Averil Cameron; Andrew William Lintott; Peter Garnsey; Bryan Ward-Perkins (1928). The Cambridge Ancient History. Cambridge University Press. p. 368. ISBN 9780521233484.
Garnsey, Peter; Whittaker, C. R. (1978). Imperialism in the Ancient World: The Cambridge University Research Seminar in Ancient History. Cambridge University Press. p. 77. ISBN 9780521033909.
Casson, Lionel (1981). The Ancient Mariners 2nd Edition. Princeton University Press. ISBN 0-691-01477-9.. P. 74-75
Baker, G. P. (1999). Hannibal. Cooper Square Press. ISBN 0-8154-1005-0.. P. 11
