Ліннеїт

Ліннеїт
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)^[d][1]
Абревіатура	Lin[2]
Хімічна формула	Co₃S₄
Nickel-Strunz 10	2.DA.05[3]
Dana 8	2.10.1.1
Ідентифікація
Сингонія	кубічна сингонія[4]
Просторова група	кристалографічна група 227^d[4]
Інші характеристики
Названо на честь	Карл Лінней[5]
Типова місцевість	Бастнес[3]
Ліннеїт у Вікісховищі

Лінеїт

Лінеїт (рос. линнеит; англ. linneite; нім. Linneit m) – мінерал, сульфід кобальту координаційної будови, група тіошпінелей.

Загальний опис

Хімічна формула: Co₃S₄. Містить(%): Co – 57,96; S – 42,04. Со заміщується Ni, Fe, Cu. Сингонія кубічна. Спайність недосконала. Форми виділення: октаедричні кристали, іноді зернисті масивні агрегати. Густина 4,8-5,0. Твердість 5,5. Колір білий, світло-сірий з рожевим відтінком, часто з жовтою грою кольорів, сіро-сталевий. Блиск металічний. Риса сірувато-чорна. Непрозорий. Крихкий.

Розповсюдження

Зустрічається в гідротермальних родовищах в асоціації з халькопіритом, піритом, мілеритом. Крупні кристали знайдені у провінції Шаба (Конго-Кіншаса), у районі Зіген (Німеччина), районі Мінерал-Гілл (штат Меріленд, США). Джерело кобальту та нікелю. Порівняно рідкісний.

Відкрив цей мінерал у 1832 році в Швеції французький геолог Франсуа Сюльпіс Бьодан. Початково його було названо нім. Koboldin. У 1845 році австрійський вчений Вільгельм Хайдінгер перейменував його на лінеїт на честь видатного шведського ботаніка Карла Ліннея (Carl Linné, латинізоване – Carolus Linnaeus).

Різновиди

Розрізняють:

• лінеїт мідний (містить мідь, яка заміщує кобальт),
• лінеїт нікелистий (полідиміт),
• лінеїт селенистий (різновид Л., який містить до 5% Se).

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
   d:Track:Q20645057d:Track:Q16917772d:Track:Q1356348
2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
   d:Track:Q15221937d:Track:Q6395268d:Track:Q2463831
4. mineralienatlas.de
   d:Track:Q1936589
5. Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
   d:Track:Q1936599d:Track:Q15222041

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ліннеїт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Ліннеїт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

• Лінеї́т [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
• Webmin [Архівовано 7 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
• Mineralienatlas:Linneit
• Linneit bei mindat.org [Архівовано 11 червня 2010 у Wayback Machine.]

Портал «Геологія»   Портал «Мінералогія»