|
Лідія Койдула
Лідія Емілі Флорентін Яннсен (ест. Lydia Emilie Florentine Jannsen, більше відома під псевдонімом Лідія Койдула ест. Lydia Koidula; 12 (24) грудня 1843, Пярнумаа — 30 липня (11 серпня) 1886) — естонська поетеса, публіцистка та драматургиня. ЖиттєписЛідія Яннсен народилася у селі Вяндру, повіт Пярну, Ліфляндської губернії (зараз центральна Естонія) у родині журналіста й просвітителя Йохана Яннсена. Сім'я переїхала до містечка неподалік Пярну в 1850 році, де в 1857 році батько почав видавати першу місцеву газету естонською мовою, а Лідія пішла до німецької школи. В 1864 році Яннсени переїхали до університетського міста Тарту, найпрогресивнішого міста Естонії. Націоналізм, у тому числі публікації мовою нацменшин, був дуже гострою темою в Російській імперії, але указ царя Олександра ІІ був відносно ліберальним, і батькові Лідії вдалося переконати імперську цензуру дозволити йому випустити першу національну естономовну газету в 1864. Обидві, місцева та національна, газети називалися «Кур'єр». Лідія Яннсен писала в обидвох газетах, а також публікувала свої твори окремо. Псевдонім «Койдула» естонською означає «ранкова зоря»[3]. У 1873 році Лідія одружилася з латвійським військовим лікарем Едуардом Мікелсоном та переїхала до Кронштадта, штаб-квартири російських морських збройних сил біля Санкт-Петербурга. Народила трьох дітей. У 1876—1878 роках відвідала з чоловіком Бреслав, Страсбург та Відень. Прожила в Кронштадті 13 років, їздячи на літо до Естонії, але туга за батьківщиною не полишила її. Лідія Яннсен померла 11 серпня 1886 року після тривалої та тяжкої боротьби з раком молочної залози. Останньою поемою, яку вона написала, була «Естонії, перед смертю» (ест. Enne surma - Eestimaale!).  Зв'язок з УкраїноюУкраїнська поетеса Ліна Костенко створила вірш «Лідія Койдула на чужині»[4]. Бібліографія
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
