Лідійський лад

Ліді́йський лад — один із давньогрецьких та середньовічних ладів. Названо відповідно до назви стародавньої країни в Малій Азії — Лідії, звідки, можливо, він і походив.

Давньогрецька музика

В давньогрецькій системі лідійський лад розглядався як октавний, складений з двох лідійських тетрахордів. Будучи складеним з двох діатонічних тетрахордів лідійський лад був би ідентичним натуральному мажору і сучасною нотацією був би записаний як С D E F | G A H С. Складений з хроматичних тетрахордів, лідійський лад записаний як C D♯ E F | G A♯ H C, а з енармонічних — як C E E↑ F | G H H↑ C (знак «↑» позначає підвищення на чверть тону).

При переміщенні тетрахордів утворювалися похідні лади — гіполідійський лад: F | G A H C | (C) D E F, або гіперлідійський: G A H C | (C) D E F | G.

Сучасна теорія музики

У сучасній теорії музики лідійським називається лад, що схожий на натуральний мажор, але відрізняється підвищеним четвертим ступенем, наприклад:

{ \new Staff \with { \remove Time_signature_engraver} \relative c' { \clef treble \key c \major \cadenzaOn c1 d e fis g a b c b a g fis! e d c \cadenzaOff } }

Лідійський лад можна зустріти в європейській музиці останніх століть, проте, як правило, фрагментарно.

Як приклад застосування в класичній музиці можна навести третю частину з квартету № 15 op. 132 Л. Бетховена.

У сучасній поп-музиці — відкриваюча тема мультсеріалу «Сімпсони»[en] Д. Ельфмана.

Джерела