Син адмірала Людвіга фон Шредера. 1 квітня 1903 року поступив на службу кадетом в кайзерліхмаріне. Учасник Першої світової війни, з 15 липня 1917 року служив у морському корпусі «Фландрія», яким командував його батько. 6 листопада 1919 року демобілізований, 27 серпня 1920 року повернувся на службу в ВМС. 1 грудня 1937 року перейшов у люфтваффе.
31 травня 1941 року, перебуваючи на посаді військового командувача Сербії, поширив наказ, згідно якого всі євреї та цигани повинні були пройти реєстрацію та носити жовту пов'язку для ідентифікації. Цей наказ також включав заборону на вільний вибір професій, працюв в державних службах і приватний бізнес, а також підпорядкування військовій адміністрації та використання примусової праці. Наступним етапом втілення наказу стала «арієзація» (ув'язнення євреїв і циган та конфіскація їхнього майна). Цим наказом Шредер розпочав стандартні заходи з переслідування євреїв на всій окупованій території Сербії.
23 липня 1941 року Шредер потрапив у авіакатстрофу в Белграді, після чого був доставлений у лазарет СС в Ліхені, де й помер 28 липня.
Dermot Bradley (Hrsg.), Hans H. Hildebrand, Ernest Henriot: Deutschlands Admirale 1849–1945. Die militärischen Werdegänge der See-, Ingenieur-, Sanitäts-, Waffen- und Verwaltungsoffiziere im Admiralsrang. Band 3: P–Z. Biblio Verlag. Osnabrück 1990. ISBN 3-7648-1700-3. S. 271–273.
Walter Manoschek: Gehst mit Juden erschießen?, erschienen in Vernichtungskrieg - Verbrechen der Wehrmacht 1941 bis 1944, Zweitausendeins, 1995, ISBN 3-86150-198-8, S. 39f.
Schwerstes Flachfeuer, November 1917, hrsg. vom Chef des Generalstabes des Feldheeres (Vorschriften für den Stellungskrieg für alle Waffen)
Rangliste der Deutschen Reichsmarine. Hrsg.: Reichswehrministerium. Mittler & Sohn. Berlin 1929. S. 41.
.svg){kind=small}
