Народився в сім'ї науковців. Батько Георгій Михайлович — професор КПІ, мати Неллі Митрофанівна — науковий співробітник Інституту кібернетики НАН України.
1992—1997 — навчався у КПІ за спеціальністю «Комп'ютерні та інтелектуальні системи та мережі».
На початку 90-х років почав займатись підприємницькою діяльністю. На третьому курсі виграв конкурс від Асоціації технічних університетів світу, поїхавши на стажування до Німеччини. Згодом повернувся до України, де мав дружину.
1998 - вступив до аспірантури КПІ, 2004 — здобув ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «Автоматизовані системи управління та прогресивні інформаційні технології».
У 2007 році отримав звання доцента по кафедрі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємств Національного авіаційного університету.
З листопада 2007 по січень 2008 заступник Міністра освіти і науки України.
З 2008 року — проректор з міжнародних зв'язків в Національному авіаційному університеті, а дещо пізніше — перший проректор НАУ.
У липні 2012 року захистив дисертаційну роботу та здобув науковий ступінь доктора технічних наук за спеціальністю «Математичне та програмне забезпечення обчислювальних машин і систем».
У 2013 році отримав вчене звання професора по кафедрі безпеки інформаційних технологій Національного авіаційного університету.
З 2017 по 2018 рр. завідувач кафедри комп'ютерних інформаційних систем і технологій ПАТ "Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом».
З липня 2018 по вересень 2019 в.о.завідувача кафедри гуманітарних дисциплін, з вересня 2019 по березень 2020 проректор з науково-педагогічної роботи та питань соціально-економічного розвитку, з березня 2020 по лютий 2021 проректор з наукової роботи та міжнародних зв'язків Національної Академії керівних кадрів культури і мистецтв.
Автор понад 100 наукових та науково-методичних праць.[джерело?]
28 січня 2021 року переміг на виборах ректора Національного авіаційного університету, маючи 63,9 % голосів[4].
У серпні 2021 року став почесним професором Національного аерокосмічного університету ім. Жуковського[5]
У листопаді 2022 року став почесним професором Західноукраїнського національного університету[6]
У жовтні 2022 року став почесним доктором Грузинського технічного університету[7]
У липні 2021 року ініціював оновлення класифікатора МЕРТ авіаційними професіями[8] Йдеться про запровадження нових професій, пов'язаних з експлуатацією безпілотних повітряних суден.[9]
дистанційного пілота БПС;
дистанційного командира БПС;
дистанційного пілота-випробувача БПС;
дистанційного пілота-інструктора БПС.
Політика
2005 — брав участь у довиборах до Київради за мажоритарною системою.
2006 — обраний народним депутатом ВРУ V скл. З липня 2006 по листопад 2007 член Комітету, голова підкомітету з питань фахової освіти Комітету ВРУ і голова Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації.
У 2010 р. обраний народним депутатом ВРУ VI скл. У 2011 р. — Головою Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. За його ініціативи подано 32 законопроєкти та внесено 10 поправок[10].
У квітні 2012 року призначений радником Прем'єр-міністра України з питань освіти, наукової діяльності та інновацій.
З 9 березня 2013 року[11] по 24 лютого 2014 року[12] Голова Солом'янської районної в Києві державної адміністрації[13].
Засновник «Соціальної ініціативи Максима Луцького».
В 2019 році балатувався до Верховної Ради у складі партії ОПЗЖ, не пройшов (кандидав від № 222 округа)[14]
Скандали
У 1990-х Луцького було засуджено за ч. 3 ст. 213 ККУ — «придбання з метою збуту майна, добутого злочинним шляхом»[15][16].
2009 року Луцький заявив про два замахи на нього, в обох випадках жодна з п'яти куль, які потрапили у лобове скло автівки, не зачепили ані водія, ні Луцького. При цьому салон авто також двічі залишився непошкодженим. За висновками експертів, постріли було зроблено зсередини авто, а замах було інсценовано[17][18]. 14 квітня 2014 року прокуратура міста Києва відкрила кримінальне провадження проти Луцького та слідчого щодо фальсифікації матеріали справи[19].
Максима Луцького підозрюють у банкрутстві та виведення грошей вкладників «Терра Банку»[16][20]
Після скандалу з отриманням ляпаса Дмитром Табачником від студентки Києво-Могилянської Академії Дарини Степаненко, Луцький вимагав «вирішити кадрове питання щодо керівництва академії»[21].
Парламентські вибори 2012 року
Ще до початку виборчої кампанії, наприкінці грудня 2011 року громадянським рухом «Спільна справа» був запідозрений у прямому підкупі виборців Солом'янського району м. Києва шляхом поширення безкоштовних ліків, на упаковці яких було розміщене фото Максима Луцького та напис «Безкоштовно від Максима Луцького»[22][23] та роздачі пляшок шампанського[24], шоколадок зі своїм зображенням[25] і продуктових наборів від його імені для пенсіонерів та ветеранів[26]. Після розголосу цього факту у пресі Максим Луцький заявив, що не вважає це підкупом виборців, самі ліки, які були отримані від «Червоного Хреста», були призначені для поліклінік, а для уникнення маніпуляцій із ліками на них були розміщені наліпки співробітниками організації «Солом'янці — ефективну владу», засновником якої є сам Луцький, спільно з «Червоним хрестом»[27]. Представники Червоного хреста запевнили, що цих наліпок не розміщували, а вони були на упаковках, коли прийшли від виробника. Компанія-виробник також відхрестилась від цього[28]. Також Максим Луцький пообіцяв забрати свої фото з продукції[29].
У вересні 2012 року в ході журналістських розслідувань стало відомо, що працівникам та студентам Національного авіаційного університету наказано змінити місце голосування на виборчий округ Максима Луцького у Солом'янському районі Києва та проголосувати за нього, погрожуючи звільненням. Така сама ситуація і у Кіровоградській льотній академії[30][31]. На середину вересня 2012 року, за даними реєстру виборців було, близько 600 осіб, що перевелися до виборчого округу № 222[32], за 9 днів — понад 1200 осіб[33].
У вересні 2012 року перед парламентськими виборами школах та дитсадках Солом'янського району Києва розміщувалася агітація від імені Луцького, а під час екскурсії до Музею авіації дітям дитсадків з цього ж району роздавали значки зі згадкою про нього[34].
Під час передвиборчої кампанії 11 вересня Луцький повідомив, що в спеціальних наметах його люди «викупатимуть у мешканців агітаційну продукцію, яку вони вважають брудною чи небажаною».[35][36] Парламентські вибори 2012 року Максим Георгійович програв з результатом 20.94 %, посівши третє місце в списку після Рени Назарової (25.88 %) та Дмитра Андрієвського (33.87 %).
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 2 вересня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)