Лукавець (Любачівський повіт)

Село Лукавець пол. Łukawiec Координати 50°04′00″ пн. ш. 23°07′00″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Любачівський повіт Гміна Великі Очі Населення 1432 особи (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 16 Поштовий індекс 37-626 Автомобільний код RLU SIMC 0613174 GeoNames 765761 OSM ↑1746384 ·R (Гміна Великі Очі) Лукавець Лукавець (Польща) Лукавець Лукавець (Підкарпатське воєводство)  Лукавець у Вікісховищі

Лукавець (пол. Łukawiec) — розташоване на Закерзонні село в Польщі, у гміні Великі Очі Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 1432 особи (2011[1]).

Історія

За королівською люстрацією 1589 р. Лукавець — село округи Любачева Белзького повіту Белзького воєводства у власності любачівського плебана, налічувало 19,5 лану оброблюваної землі, 31 загородник, 4 майстри, 7 коморників, піп, 5 коморників з тягловою худобою.[2]

У 1672 р. під час набігу татар убито двоє селян, 108 поневолено в ясир, забрано 50 голів худоби і 14 коней, спалено 2 хати.

У 1880 р. село належало до Цішанівського повіту, було 1279 жителів у селі та 20 на землях фільварку, з них 733 греко-католики і 489 римо-католиків.

У 1939 році в селі проживало 2 030 мешканців, з них 1 040 українців-грекокатоликів, 740 українців-римокатоликів, 200 поляків і 50 євреїв[3]. Село входило до ґміни Любачів Любачівського повіту Львівського воєводства.

Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Львівської області[4], а 17 січня 1940 року — до Любачівського району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська заволоділи селом, а в жовтні 1944 року село зі складу Львівської області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР, але вони чинили спротив у рядах УПА і підпілля ОУН. Решту українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі[5].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Церква

До виселення українці-греко-католики належали до парафії Бігалі Любачівського деканату Перемишльської єпархії.

У селі знаходиться дерев'яна церква святого Дмитра Великомученика з 1701 р. Після виселення українців церква пустувала, у 1960-х перетворена на склад, у 1987 р пошкоджена пожежею, ремонтована в 1990—1994 рр.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	724	171	478	75
Жінки	708	148	399	161
Разом	1432	319	877	236

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лукавець (Любачівський повіт)

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Aleksander Jabłonowski, Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1, Warszawa 1901, s. 209. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 9 лютого 2018.
3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 46.
4. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
5. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Любачівв. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 9 лютого 2018.
6. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Див. також

• Łukawiec 4(2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 814. (пол.)
• Шляхами спадщини Яна III Собєського [Архівовано 27 лютого 2018 у Wayback Machine.]
• Вони різали по живому [Архівовано 14 листопада 2017 у Wayback Machine.]