Лондонівська глибина проникнення
Лондонівська глибина проникнення — характеристика надпровідника, яка визначає наскільки глибоко може проникнути в нього магнітне поле. Названа на честь Фріца та Гайнца Лондонів, які в 1935 запропонували рівняння Лондонів для опису магнітних властивостей надпровідників. Лондонівська глибина проникнення визначається формулою[1] де m — маса електрона, c — швидкість світла у вакуумі, e — заряд електрона, — густина надпровідної фракції електронів у надпровіднику. Затухання магнітного поля в глибину надпровідника визначається формулою де — магнітна індукція на глибині x, а вектор — паралельний поверхні надпровідника. Затухання магнітного поля в глибину надпровідника описується даною формулою в тому випадку, коли глибина проникнення набагато більша за довжину когерентності. Така ситуація щодо надпровідника називається лондонівською. Зазвичай лондонівська глибина проникнення має порядок 10−6 10−5 см. Див. такожПримітки
|