Заснований 13 травня1923 року під назвою «Червоний залізничник»[1].
Команда представляла Південну залізницю (ВДСО «Локомотив»). Кольори — червоно-білі. Грала на стадіонах «Трактор», «Дзержинець» і «Динамо».
Членами клубу могли бути всі, хто мав членство у профспілці залізничників і досягнув віку 17 років[2]. З 1925 року змінив назву на «Локомотив».
Володар Кубка УРСР 1945 року, фіналіст 1944 та1946 року.
Виступав у чемпіонатах СРСР 1923, 1945—1969 років; у Кубках СРСР 1936—1938, 1944—1955 років. Срібний призер першості СРСР 1923 року, переможець другого дивізіону 1948, 1952 років.
У чемпіонаті СРСР — у 2-й групі (1945—1948), вищій лізі (1949—1950,1953-1954), класі «Б» (1951—1952,1955). У вищій лізі 114 матчів: + 34 = 23-57, м'ячі 112—178.
Найвище досягнення — 2-е місце (1923):
«Крас. Железнод.» занял 2 место в СССР. В мае месяце с. г. учкпрофсоже Южн. ж. д. была организована спорт-площадка «Красный железнодорожник», в результате чего с'организовалась футбольная команда, каковая по вызову на всесоюзное спорт-состязание выехала в г. Москву в следующем составе: Голькипер т. Забродин, беки т.т. Гудзенко и Петров, хавбеки т.т. Бутенко Д., Чумак, Троценко, форварда т.т. Пуценко, Савинок, Бутенко В., Щербань и Мясников. …9-го сентября «Красный Железнодорожник» разыгрывал первенство С. С.С. Р. между оставшимися победителями сборной гор. Москвы и командой «Красный Железнодорожник», окончившийся в пользу Москвы со счётом 3:0, но ввиду очень грубой игры, выявившейся в нанесении ударов игрокам команды «Красный Железнодорожник» последние покинули поле и матч остался незаконченным.[3]
У Кубку СРСР 27 (1) матчів: + 11 = 3-13 (1), м'ячі 40-42. Найвище досягнення — 1/4 фіналу (1948).
захисники:Віктор Рогозянський, Дмитро Васильєв, Олексій Сєров, Олександр Бутенко, Євген Брусов, Олександр Бакуменко, Амірані Рухадзе, Володимир Работягов, Василь Межевикін, Микола Білоусов, Віктор Перевозчиков, Олександр Єрошин, Станіслав Язвецький, Шалва Чрелашвілі, Микола Голяков, Григорій Кучугуренко;