Литовченко Олена Олексіївна У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем:
Литовченко .
Олена Олексіївна Литовченко ( 1 травня 1963 , Ташкент — 28 жовтня 2021 , Київ ) — українська письменниця, інженер-металург за освітою. Написала у співавторстві з чоловіком Тимуром Литовченком авантюрно-історичні романи , детективи . Авторка кількох книг, що друкувалися в Україні [ 1] .
Життєпис
Народилася Олена Олексіївна Литовченко 1 травня 1963 року в Ташкенті. Маючи батька-льотчика (він працював бортінженером в транспортній авіації ), аж до повноліття багато кочувала не тільки по Україні, але і по Росії (Тюмень , Курган )[ 2] .
В 1980 році закінчила середню школу [джерело не вказане 1317 днів ] . 1986 року закінчила Київський політехнічний інститут (його інженерно-фізичний факультет) за спеціальністю інженер-металург[джерело не вказане 1317 днів ] . Під час навчання на факультеті познайомилася з майбутнім чоловіком і співавтором Тимуром[ 3] .
Померла 28 жовтня 2021 від коронавірусної хвороби .[ 4]
Особисте життя
З чоловіком Тимуром на Форумі видавців 2017
Літературна творчість
У підлітковому віці низка віршів Олени Литовченко була опублікована в періодичній пресі Кургану (Росія ). Під час навчання в КПІ і після того іноді писала короткі оповідання в жанрі фантастики й еротики [ 2] . Абсолютно новий етап почався в 2011 році, коли Олена разом з чоловіком Тимуром Литовченком почала спільно писати історичну прозу[ 8] . Романи творчого подружжя Литовченків виходять друком в харківському видавництві «Фоліо» [ 9] .
А ще Олена Литовченко створила цикл оповідань про домашніх тварин в жанрі сімейного читання, одне з яких увійшло до збірки «Друзі незрадливі» (твори-переможці конкурсу «Мі-мі-мі. Наші улюбленці»), яка вийшло друком у «Видавництві Старого Лева» [ 10] .
Також в 2018—2021 роках в харківському видавництві «Фоліо» вийшла друком авторська мінісерія подружжя Тимура та Олени Литовченків «101 рік України» . Того року — перші чотири книжки серії: «Книга Пожежі. 1914—1922», «Книга Невиправданих Надій. 1923—1931», «Книга Жахіття. 1932—1938» та «Книга Спустошення. 1939—1945». У 2019 році побачили світ наступні три романи: «Книга Зневіри. 1946—1953», «Книга Відлиги. 1954—1964» та «Книга Застою. 1965—1976». У 2020 році вийшли друком «Книга Розчарування. 1977—1990» та «Книга Нових Сподівань. 2005—2014». І нарешті в 2021 році побачила світ «Книга Безнадії. 1991—2004»[ 11] .
Відзнаки та номінування
Бібліографія
Пустоцвіт // Серія «Історія України в романах» — Харків: Фоліо . 2012. — 378 с. ISBN 978-966-03-5144-8 [ a]
Пустоцвіт (роман). — Київ: Гетьман, 2013. — 376, [3] с. ISBN 978-966-2506-07-5 [ 31]
Кинджал проти шаблі // Серія «Історія України в романах» — Харків: Фоліо . 2012. — 315 с. ISBN 978-966-03-6975-7
Кинджал проти шаблі (роман). — Харків: Гімназія, 2013. — 313, [2] с. ISBN 978-966-474-193-1 [ 32]
Невиправдана зрада (повість) // В зб .: Історія України очима письменників. — Харків: Фоліо. 2013. — 510 с. ISBN 978-966-03-6582-7 (сс.28-85)
Шалені шахи // Серія «Історія України в романах» — Харків: Фоліо . 2014. — 314 с. ISBN 978-966-03-6975-7
Забути неможливо зберегти Детектив/Бойовик/Трилер. — Харків: Фоліо . 2014. — 217 с. ISBN 978-966-03-7029-6
Мрійник (повість) // В зб .: Україна — Європа. — Харків: Фоліо. 2014. — 573 с. ISBN 978-966-03-7026-5 (сс.275-307)
Фатальна помилка // Серія «Історія України в романах» — Харків: Фоліо . 2015. — 319 с. ISBN 978-966-03-7213-9
Фатальна помилка (авантюрно-історичний роман) — Харків: Факт, 2015. — 317, [2] c. ISBN 978-966-637-796-1 [ 33]
Наш подільський дворик (цикл оповідань) // В зб .: Усмішка.//Серія «Добрі історії» — Харків: Фоліо . 2015. — 160 с. ISBN 978-966-03-7375-4 [ 34]
Принц України (історичний детектив) — Харків: Фоліо . 2017. — 320 с. ISBN 978-966-03-7805-6
Книга Пожежі. 1914—1922 // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо . 2018. — 256 с. ISBN 978-966-03-8183-4
Книга Невиправданих Надій. 1923—1931//Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо . 2018. — 272 с. ISBN 978-966-03-8189-6
Книга Жахіття. 1932—1938 // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо . 2018. — 204 с. ISBN 978-966-03-8188-9
Книга Спустошення. 1939—1945 // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо . 2018. — 224 с. ISBN 978-966-03-8190-2
Книга Зневіри. 1946—1953 // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо . 2019. — 256 с. ISBN 978-966-03-8511-5
Книга Відлиги. (1954—1964) // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо . 2019. — 352 с. ISBN 978-966-03-8512-2
Книга Застою. (1965—1976) // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо . 2019. — 384 с. ISBN 978-966-03-8659-4
Книга Розчарування. (1977—1990) // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо . 2020. — 480 с. ISBN 978-966-03-9233-5
Книга Безнадії. (1991—2004) // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо . 2021. — 640 с. 978-966-03-9535-0
Книга Нових Сподівань. (2005—2014) // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо . 2020. — 416 с. ISBN 978-966-03-9468-1
Зауваги
↑ Перший твір, написаний в співпраці з чоловіком Тимуром Литовченком.
Примітки
↑ Олена Литовченко : Книги, бібліографія : проза, поезія, дитяча література, піксельні книжки . avtura.com.ua . Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021 .
↑ а б Олена Литовченко : Критика, біографія, книжки, твори, фото : проза, поезія, дитяча література, піксельні книжки . avtura.com.ua . Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 24 травня 2021 .
↑ Від коронавірусу померло подружжя письменників Литовченків // Читомо . — 2021. — 29 жовтня.
↑ Подружжя українських письменників померло від коронавірусу з різницею у день . Главком. 29 жовтня 2021. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021.
↑ Литовченко Тимур Іванович . Енциклопедія Сучасної України (Encyclopedia of Modern Ukraine). 1 лютого 2022. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 1 лютого 2022 .
↑ Литовченко Тимур | Жінка-УКРАЇНКА . ukrainka.org.ua . Процитовано 13 жовтня 2024 .
↑ NiNa.Az (18 липня 2024). Тимур Литовченко . www.wikidata.uk-ua.nina.az (укр.) . Процитовано 13 жовтня 2024 .
↑ 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше. Випуск 12: Тимур Литовченко . Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 28 червня 2021 .
↑ Видавництво Фоліо: Тимур і Олена Литовченки . folio.com.ua . Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 27 травня 2021 .
↑ Еліна Заржицька, Тетяна Бондар, Галина Вдовиченко, Марина Гримич, Лариса Денисенко, Василь Карп'юк, Євгенія Кононенко, Олена Литовченко, Катерина Оніщук (Міхаліцина) : Друзі незрадливі : твори-переможці конкурсу "Мі-мі-мі. Наші улюбленці" : Анотація, уривок з книги . avtura.com.ua . Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021 .
↑ Книга Безнадії. 1991—2004 (укр.) . ISBN 978-966-03-9535-0 . Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 27 травня 2021 .
↑ Сформований «довгий список» премії Книга року ВВС-2012 // BBC Україна . — 2012. — 18 жовтня.
↑ Перелік видань, висунутих на здобуття щорічної премії Президента України «Українська книжка року» 2011—2012 рр. [Архівовано 24 травня 2021 у Wayback Machine .]
↑ Духовний скарб «амазонки» Придніпров'я [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine .] , «Жінка–УКРАЇНКА»
↑ В Днепропетровске прошёл вечер памяти романистки Александры Кравченко-Девиль [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine .] , 2013-12-27
↑ Оголошено «довгі списки» Книги року ВВС-2014 // BBC Україна . — 2014. — 13 жовтня.
↑ Перелік книжкових видань, допущених на здобуття премії Президента України «Українська книжка року» за 2014 рік [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine .]
↑ «Коронація слова» оголосила імена переможців літературного конкурсу-2016 — Glavcom, 17 Червня, 2016
↑ 8 номінантів «Коронації слова» стали золотими письменниками — Агентство «Кримські новини», 15 червня 2016
↑ Оголошено імена «золотих» письменників — CultUA.media, 15.06.2016
↑ «Коронація слова-2016» відкриває нові імена — Коронація слова, 16 червня 2016
↑ Меч Слова . Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021 .
↑ Лауреати міжнародних і вітчизняних премій у галузі культури та мистецтва 2016 року [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine .] , сторінка 23
↑ Церемонія нагородження і переможці конкурсу «Коронація слова – 2017» . Жінка-Українка. 18 червня 2017. Архів оригіналу за 17 вересня 2017.
↑ Названо лауреатів міжнародної премії імені Пантелеймона Куліша [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine .] , Ігор Павлюк , Суспільний кореспондент, 22/12/2017
↑ Ігор Павлюк (23 грудня 2017). Названо лауреатів міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2018 рік . Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021 .
↑ У Держкомтелерадіо визначили переможців конкурсу «Краща книга України» [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine .] , Державний комітет телебачення і радіомовлення України, 21.11.2018
↑ Принц України. Анотація. [Архівовано 17 червня 2020 у Wayback Machine .] , Фоліо
↑ Шорт-лист фестивалю літературного конкурсу та фестивалю прозових україномовних видань «DNIPRO-BOOK-FEST»-2019 [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine .] , Буквоїд, 23.05.2019
↑ Dnipro Book Fest підбиває підсумки [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine .] , ЛітА́кцент, 27.05.2019
↑ Електронний каталог Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, Пустоцвіт . Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021 .
↑ Електронний каталог Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, Кинджал проти шаблі . Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021 .
↑ Електронний каталог Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, Фатальна помилка . Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021 .
↑ Добрі історії. Усмішка . Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021 .
Джерела
Посилання