|
Лист (форма спілкування) Лист (у сучасному розумінні) — написаний чи надрукований на папері або електронний текст, що звернений до деякої фізичної або юридичної особи (осіб). Існують також так звані відкриті листи (тобто, по суті, неприватні) — письмові звернення до певної громади, багатьох осіб. Лист є культурним надбанням, передумовою якого було подолання неписьменності, й який має за основу розвиток писемної мови. Його використання як засобу спілкування, вимагає вміння писати і читати (наприклад, як лист в наочно-графічному сприйнятті у сенсі писання, читання або використання письмового приладдя та письмових засобів — епістолярний стиль, риторика тощо)[1]. В давнину, повідомлення (листи) доправляли зазвичай, пішки чи бігом, на конях, кораблями або голубиною поштою, а згодом автомобілями, літаками та залізничним транспортом, а в межах селищ, листоношами. Історія Численні археологічні дослідження свідчать, що листування існує з давніх-давен. У ході історії змінювався матеріал, на котрому писались листи. Це були кам'яні, дерев'яні, глиняні таблички, пальмове листя, папірус, вощені дощечки, пергамент і тільки згодом, з XV століття — папір.[2] Форму листа у вигляді заклеєного конверта почали використовувати у двадцятих роках XIX століття в Англії[2]. За тридцять років після того, 1837 року на розгляд парламенту Великої Британії було подано проєкт нової поштової реформи. Її автором був Роуленд Хілл. Згідно з проєктом спрощувалась і уніфікувалась система поштових тарифів, уводилась попередня оплата поштових відправлень шляхом наклеювання марок. 10 січня 1840 року поштова реформа набрала сили, а за шість місяців в обіг надійшла перша у світі державна поштова марка.[2] У даний час (2020-і роки) під листом розуміють також повідомлення, створене та/або передане електронним способом (наприклад, з використанням електронної пошти), або за допомогою SMS мобільного телефону. А також містить не лише допис, але і різні мультимедійні доданки (наприклад, зображення, відео- та аудіозаписи). Але в цифрових листах, немає можливості подивитися на почерк знайомої або рідної людини та визначити настрій чи характер дописувача; а кому пощастило листуватися з чуттєвою ніжною дівчиною, то можна було інколи серед літер, побачити засохлі слізки розлуки.
Види листівРозрізняють:
 За мотивом написання листи поділяються на:
Зміст та структура листаВгорі праворуч слід писати дату написання листа[3]. Раніше в ділових листах дату ставили на початку листа, а в приватних — наприкінці[4]. Тепер прийнято з неї починати в будь-якому випадку. Далі йде звертання до адресата і власне зміст самого листа. Починаючи листа, слід відступити 2-3 см від дати, залишаючи зліва абзац. У звертанні засвідчується ставлення до людини — повага, любов, службова залежність чи офіційність. Прикладами початку листа можуть бути наступні[3]:
Після цього описується причина, що спонукала до написання листа. Якщо це лист-відповідь, то спочатку висловлюється подяка за лист, а лише після, дається відповідь.[3] Якщо лист пишуть до добре знайомих, товаришів, то найперше запитуємо про справи адресата, цікавляться його здоров'ям, здоров'ям найближчих йому людей, його працею й успіхами, а тоді вже повідомляють і про себе з належною скромністю, але не забуваючи обов'язково підкреслити також і власні заслуги та здобутки.[3] Ділові листи повинні мати чіткі вислови, бути стислими, якомога точно висловлювати суть справи і сенс причини написання (клопотання, запит тощо).[3] Етикет написання листаЕтикет листування — це звичай, традиція, котра складалася впродовж років існування листування.[2] Писати лист (насамперед діловий) прийнято лише з одного боку аркуша паперу — зворот повинен залишатися чистим. Починати послання треба зі звертання та привітання. Завершуючи його, вказують адресу й число написання.[2][2] Діловий лист повинен мати вихідний (канцелярський) номер. Листи-поздоровлення посилаються заздалегідь, для того, щоб адресати отримали їх напередодні або у день свята. Виняток становить Новий рік — термін поздоровлень у цьому разі, може розтягнутись на весь перший тиждень опісля новорічної ночі.[2] Зазвичай у листах з великої літери пишуть всі особові й присвійні займенники, що стосуються особи адресата (Ти, Ви, Тебе, Тобі, Вам, Вас, Твій, Ваш, з Вами тощо), а також іменники, що є назвами найближчих родичів адресата («Ваша Мама», «Як здоров'я Твоєї Дружини?»).[3] Відповіді на листи дають відразу ж, або якнайбільше у термін до двох тижнів. Якщо відбулась затримка з відповіддю, то пишуть вибачення, можливо пояснивши причину затримки, і лише після цього приступають до основного змісту листа.[3] Цікавинки
Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
