Ленні Брюс

Ленні Брюс
Дата народження13 жовтня 1925(1925-10-13)[1][2][3]
Місце народженняМінеола, Нью-Йорк, США
Дата смерті3 серпня 1966(1966-08-03)[4][1][…] (40 років)
Місце смертіГоллівуд, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
ПохованняEden Memorial Park Cemeteryd[3]
Громадянство США
Релігіяатеїзм
Alma materWellington C. Mepham High Schoold
Професіяписьменник, актор, сценарист, журналіст, співак, комік, кінорежисер
IMDbID 0115533
lennybruceofficial.com
CMNS: Ленні Брюс у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Брюс.

Леонард Альфред Шнайдер (англ. Leonard Alfred Schneider; 13 жовтня 1925 року — 3 серпня 1966 року), відомий під псевдонімом Ленні Брюс, англ. Lenny Bruce), — американський стендап-комік, соціальний критик і сатирик, що здобув популярність в 1950—1960 роках. Сміливість суджень, спосіб життя, арешти і скандальні судові розгляди, обставини смерті (яка, за офіційною версією була викликана наркотичним передозуванням) забезпечили Ленні Брюса культову посмертну популярність, не в останню чергу — серед рок-музикантів, багато з яких називали його серед основних впливів.

Біографія

Леонард Альфред Шнайдер народився в Минеолі, Лонг-Айленд, в єврейській родині. Його батько, Майрон Шнайдер (приїхав з Великої Британії), був службовцем взуттєвої фірми. Мати, Сейді Шнайдер (до шлюбу Кітченберг), щоб утримувати себе і сина після розлучення, стала працювати танцюристкою, взявши псевдонім Селлі Марр[5]. Батька Ленні бачив рідко, життя Селлі мало хаотичний характер, так що Ленні провів дитячі роки, в основному в будинках численних родичів[6][7].

Книги Ленні Брюса

  • Stamp Help Out! (1961 /1965)
  • How to Talk Dirty and Influence People (Playboy Publishing, 1967)

Книги про Ленні Брюса

  • Julian Barry, Lenny (п'єса) (Grove Press, Inc. 1971)
  • Kitty Bruce, The (almost) Unpublished Lenny Bruce (1984, Running Press)
  • The Essential Lenny Bruce, ред. John Cohen (Ballantine Books, 1967)
  • Ronald K. L. Collins & David Skover, The Trials of Lenny Bruce: The Fall & Rise of an American Icon (Sourcebooks, 2002)
  • Don DeLillo, Underworld, (Simon and Schuster Inc., 1997)
  • Bradley Denton, The Calvin Coolidge Home For Dead Comedians
  • Albert Goldman, Lawrence Schiller, Ladies and Gentlemen—Lenny Bruce!! (Random House, 1974)
  • Brian Josepher, What the Psychic Saw (Sterlinghouse Publisher, 2005)
  • Frank Kofsky, Lenny Bruce: The Comedian as Social Critic & Secular Moralist (Монада Press, 1974)
  • Valerie Kohler Smith, Lenny (Grove Press, Inc., 1974)
  • William Karl Thomas, Lenny Bruce: The Making of a Prophet (1989)

У популярній культурі

  • Єдина поява Л. Брюса в кіно — роль викидайла в барі у фільмі категорії Z «Рекет в танцхоллі» (Dance Hall Racket) 1953 р., режисер Філ Такер, сценарій Л. Брюса. Його дружина, Х. Гарлоу, грала там же танцюристку.
  • «Ленні» (Боб Фосс, 1974) — біографічна картина з Дастіном Гоффманом у головній ролі, створена знаменитим режисером як «пам'ятник таланту і його епосі»; також кадри з Брюсом з'являються у фільмі Фосса «Весь цей джаз»;
  • Короткометражний мультфільм Thank You Mask Man (1971) — по скетчу Ленні Брюса, озвучення — аудіозапис одного з виступів;
  • Збереглася зйомка одного з останніх виступів (знана як The Lenny Bruce Performance Film, 1965-66 рр., Сан-Франциско), що є вже більше політичною критикою, ніж просто комедійним шоу;
  • Знято кілька документальних фільмів про Ленні Брюса (Lenny Bruce — Swear to Tell the Truth, 1998; Lenny Bruce Without Tears, 1972; Looking for Lenny, 2011), але українською мовою вони не виходили.
  • У серіалі Дивовижна місіс Мейзел роль Ленні Брюса виконав Люк Кірбі.
  • Згадується в пісні "It’s the End of the World as We Know It (And I Feel Fine)" гурту R.E.M.

Примітки

  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Internet Broadway Database — 2000.
  3. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Lenny Bruce. Gale Encyclopedia of Biography. Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 1 січня 2011.
  6. ↑ Matthey Patay. Lenny Bruce biography. www.imdb.com. Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 1 січня 2011.Ленни Брюс. www.literatorr.ru. Процитовано 8 квітня 2010.[недоступне посилання з Май 2019]
  7. ↑ Ленни Брюс. www.literatorr.ru. Процитовано 8 квітня 2010.[недоступне посилання з Май 2019]

Посилання