До книги «Лексикон таємних знань» увійшли повісті й оповідання:
«Спалене літо»
«Essai de deconstruction (Спроба деконструкції)»
«Довкола озера»
«Некрополь»
«Від чуття при сутності»
«Увібрати місто»
«Лексикон таємних знань»
Передмова Юрія Іздрика
Іздрик описує стиль прози Прохаська та виділяє:
«Поєднання абсолютної свободи і непереборної приреченості, простоти і переускладненості, задоволення і відрази»;
Щільність, концентрованість, насиченість текстів;
Приреченість або детермінованість героїв, визначена найменшими дрібницями: «запах трав, шурхіт старих знимків, зміна тіней, малюнок тріщин, ритм загорання й згасання сиґаретного вогника, смак води чи шрифт газетного повідомлення <…> Герой потрібний лише для того, аби фіксувати стан довколишніх речей».
Позаморальнасть: герої вкинуті в світ, де безліч можливостей вказує на безваріантність, де власна воля безсила, де волі немає;
Досвід як об’єкт класифікації: не буває досвіду забагато, досвіду зайвого, хибного;
Естетика минучості, тліну; містичність;
Загострення погляду;
Імпресіоністичність фонетики;
Поєднання сповільненостві та несподіваності.
Іздрик рекомендує: «В читанні найвагомішим є темпоритм, читати варто повільно, якомога повільніше, найкраще – в тому темпі й тому ритмі, в якому вона була написана.» З ним погоджується Лідія Стефановська у Післямові: «Повільності треба вчитися».
Післямова Лідії Стефановської
Літературознавиця Лідія Стефановська характеризує збірку наступним чином:
«Понад усе домінує опис», сюжет є другорядною категорією;
Описовість реалізується як дуже короткими, так і довгими реченнями, останні розбудовуються і перетворюються на потік свідомості;
Висока точність спостереження притаманна самоті, всі герої Прохаська самотні;
Герої Прохаська шукають досвіду через зосередження на кожній речі, події, намагаються визволитися з пам’яті, з автоматизму життя;
Зосередження та увага як передумова творчості;
«Відчуття присутності» є метою спостереження;
Містика як спроба переступити предметний світ: «дійсність, в якій досі жили, не є остаточним, абсолютним кшталтом дійсності»;
Представлений світ – проєкція внутрішніх обсесій чи сновидінь;
Попри сенсуальність Прохасько виводить читача поза досвід, поза світ органів чуття;
Прохасько створює враження стилістичної недбалості, щоб відтворити дикцію звичайної усної розповіді, або простоти, притаманної мовчазним роздумам;
Прохасько намагається витворити прозу, позбавлену традиційних українських образів і топосів, шукає універсальніших засобів рефлексії;
Майже у всіх оповіданнях розповідь ведеться від третьої особи, голос та дикція наратора не міняються, наратор всезнаючий, як у традиційній реалістичній прозі;
«Автору йдеться не так про саму дійсність, як про те, якими способами людина її сприймає і відтворює або вербалізує», також: як людська свідомість перетворює дійсність, як пристосовує її до власних потреб?»
ЕВОЛЮЦІЙНО цей вечір може бути восьмим, а може бути тридцять першим етапом осені. Бо осінь - ряд елементарних епізодів, що еклектично послідовні. Енцикліки про зміну епізодів осінь поширює всіма можливими шляхами (як от промінням, вітром, павутинням, летом листя, закляклістю тощо). (с. 131)
БРУКІВКИ різні в цілім місті. Я мрію скласти мапу міста з позначенням усіх ґатунків бруку. (с. 130)
СИҐАРЕТИ - складова анестезії. І колективне підсвідоме. Перелік їхніх марок - реєстри комплексів, стереотипів, архетипів, мітів. Насправді вечір закінчиться тоді, коли закінчаться сиґарети. Кожна наступна з набоїв пачка - новий відрізок на спіралі розвитку подій. Тривала драма. (с. 134)
ФІЛОСОФІЯ. Завжди при тобі, як частина тіла. Коли більше немає нічого, вона є Всім. (с. 135)
Видання
Чотири з семи оповідань збірки були раніше опубліковані в збірці «Інші дні Анни».
Збірка «Лексикон таємних знань» видавалася 4 рази:
