|
Левачі
Левачі — колишнє село в Березнівському районі Рівненської області України. До переселення в 1945 році більшість населення становили поляки. Зняте з обліку 19 серпня 1999 року. ПоложенняЛевачі розташовувалися за ~23 км на північний схід від волосного села Селищі і за ~102 км на північ від Рівного[3][4]. Поблизу лежало село Сівки та хутори Козарник, Пересіка, Пипло, Рудня Стрий, Заволоччя, Якубівка, Мокра Буда[4]. ІсторіяВходило до шляхетських селищ (так званих «Будників»), що належали до земель містечка Губкова[5]. У часи перебування в Російській імперії слобода Левачі входила до складу Селищенської волості Рівненського повіту Волинської губернії[3]. На початку XX століття на слободі налічувалося 16 домів та 83 мешканців[6][7]. Станом на 1906 рік на слободі було 16 дворів та 104 жителів[3]. У 1918—1920 роки нетривалий час Левачі перебували у складі Української Народної Республіки. У 1921—1939 роки входили до складу Польщі. У 1921 році село належало до складу гміни Людвипіль Рівненського повіту Волинського воєводства Польської Республіки[8]. За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 40 будинків та 247 мешканців, з них: 118 чоловіків та 129 жінок; 242 поляків римо-католиків і 5 православних українців[8]. 1927 року в селі зведено дерев'яний римо-католицький костел Пресвятої Діви Марії Королеви Польщі[9]. Наступного року він став центром нової парафії[9]. У 1938 році римо-католицька парафія Левачів налічувала 2597 вірян, до неї належали поселення: Хільки, Нова Гута, Якубівка, Хлопський Козарник, Хотинський Козарник, Маркова Нива, Мокре, Помяри, Пипло, Рудня Стрий, Сівки, Воронівка[9]. З кінця 1939 року у складі УРСР. Під час Другої світової війни німецькі солдати спалили село[10]. Польські мешканці Левачів належали до польської самооборони, яка брала участь у вбивствах українців[11]. Зокрема, у квітні 1943 року ця самооборона, до якої також належали поляки з Якубівки та Мочулянки, напала на село Більчаки, де вбила 27 осіб[11]. У червні 1943 року біля села розташовувався штаб радянського партизанського загону Дмитра Медведєва[12]. 9 січня 1944 року (за іншими даними — 25 грудня 1943 року[13]) Левачі звільнив від німецьких військ більшовицький партизанський загін Олександра Сабурова[14]. У 1945 році відповідно до радянсько-польського договору про обмін населенням, усі поляки з Левачів виїхали в Польщу, натомість з Польщі до села були переселені українці із Закерзоння[15]. Рішенням Соснівської районної ради від 10 липня 1946 року римо-католицький костел перетворено на клуб для культурно-масової діяльності українських переселенців[15]. Невдовзі костел зруйнували, а деревину використали для будівництва районної лікарні в Сосновому[9]. У 1947 році село Левачі було центром Левачівської сільської ради Людвипільського району Ровенської області УРСР, до якої належали хутори Количів, Корецька Гута, Маркова Гута, Нова Гута[16]. Після ліквідації Левачівської сільської ради підпорядковувалося Мочулянській сільській раді Березнівського району[17]. Пізніше належало до Губківської сільської ради[1]. Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога[18]. Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 10 осіб, з яких 3 чоловіки та 7 жінок[19]. Рівненська обласна рада рішенням від 19 серпня 1999 року в Березнівському районі виключила з облікових даних село Левачі[1][2]. Пам'ятки
Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||
