У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Латиніна.
Ю́лія Леоні́дівна Лати́ніна (рос.Юлия Леонидовна Латынина; нар.16 червня1966(19660616), Москва, Російська РФСР) — російська журналістка та письменниця. Як журналіст відома гострими, деінде скандальними, політичними коментарями. Автор романів у жанрах політичної фантастики та політико-економічного детектива на основі російської дійсності. У російській журналістиці відома як політичний оглядач і економічний аналітик. Кандидат філологічних наук з літературознавства.
У січні 1993 року захистила в Інституті світової літератури кандидатську дисертацію, присвячену типам антиутопічному дискурсу. Тема дисертації: «Літературні витоки антиутопічного жанру»[6]. У 1993 році пройшла стажування в Кінгс-коледжі в Лондоні[джерело?], займаючись економікою європейського середньовіччя.
У 1994 році Юлія Латиніна пише роман в новому для себе жанрі сучасного детективу «Бомба для банкіра», який публікує під псевдонімом Євген Климович (1995р). Пізніше детективи, видані під псевдонімом, були перевидані під власним ім'ям.
Займатися журналістикою почала з 1995 року, прийшовши працювати в газету «Сьогодні» економічним оглядачем. Працювала в газетах «Сьогодні» (1996), «Ізвєстія» (1996—1997), в журналі «Експерт» (1997—1998), в щомісячнику «Цілком таємно» (1999—2000), «Щотижневому журналі» (2003—2004).
Була авторкою і ведучою програми «Рубльова зона» на каналі НТВ (2000—2001), співведучою програми «Інший час» на каналі ОРТ (2001—2002), авторкою програми «Є думка» на каналі ТВС (2002—2003), авторкою рубрики «Своїми словами» в передачі «Тиждень» на каналі Ren-TV (2003—2004).
З 2001 року є оглядачкою «Нової газети», з 2003 — авторка програми «Код доступу» на радіостанції «Ехо Москви» і телеканалі RTVi, колумніст електронних видань «Щоденний журнал» (з 2005 р) і «Газета.Ru».
2017 року після підпалу свого автомобіля невідомими покинула Росію разом із батьками. Журналістка повідомила про те, що не шкодує про зіпсоване майно, але налякана готовністю паліїв до людських жертв.[8]
Нейтральність цієї статті під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки.(травень 2016)
Андрій Піонтковський вважає, що Латиніна, орієнтуючись на більш освічену аудіторію, ніж пересічний російський обиватель, навмисне підтасовує визначення та пересмикує висновки:
Дівчина виконує відповідальну патріотичну місію, рятуючи залишки репутації режиму і особисто Путіна. Працює з інтелігенцією, з інформованою частиною суспільства. Вона не заперечує всім відомі обставини ганебного провалу ФСБ в Рязані[10], більше того вона обурюється ними, вимагає звільнень, гласного суду. Але в кінцівці (а запам'ятовується завжди саме кінцівка), завоювавши довіру читача, майже непомітно пересмикує карту. Перекваліфікує злочин ФСБ з тероризму в невиразне окозамилювання, що переходить у тероризм. Віртуозна робота. [11]
Звинувачення у порушенні етики
Американський історик і публіцист Юрій Фельштинський звинувачує Латиніну у «відвертому цинічному хамстві по формі та змісту». За Фельштинським, Латиніна влаштувала на «Ехі Москви» «дискусію» з приводу змісту книги Фельштинського і Олександра Литвиненка«ФСБ підриває Росію». В той же час Фельштинському не було надано слово або можливість відповісти на критику. Його листи до редакції радіостанції не були оприлюднені, сама Латиніна звернення Фельштинського ігнорувала, а його книгу, що перекладена 20-ма мовами світу та видана в багатьох країнах, але заборонена в Росії, вона назвала такою, що «валяється у мережі»[12].
Проблема, існуюча зараз ситуація в історії України та Росії, була закладена більшовиками, які в пошуках підтримки віддали Україні частину Російської імперії, які штучно підтримували українську мову …
… Якби не більшовики, то до кінця XX століття Україна, ну, мала б приблизно те ж саме, що Шотландія. Тобто навіть Шотландія може відокремитися від Англії, але вона як і раніше говорить англійською. Навіть Ірландія говорить англійською.
На початку XX століття українська мова була б в Україні, ну, приблизно така же, як зараз бретонська у Франції. Це мова частини неосвіченого населення.
Тому коли в 1991 році розвалився Радянський Союз, то утворилася штучна держава не в поганому сенсі цього слова, а в тому, що якби ця держава була при більшовиках нарізана іншим чином, то ми розуміємо, що вона розпалася б іншим способом.
І почалася проблема у цієї держави українізації, коли підлегла і, загалом-то, нехай пробачать мене мої українські друзі, не так культурно розвинена мова, як мова російська.[18]
Це висловлювання викликало жваві відгуки та дискусію у інтернет-мережі, наприклад в «Живому Журналі» відомого російського економіста, державного та суспільного діяча Андрія Ілларіонова[19]. Фраза про те, що російська влада начебто «віддала Україні частину російської території» — майже дослівно відтворює відому тезу Путіна, повторювану ним на різні лади, починаючи з 2008 року, що «Україна — це штучне державне утворення» і «Росія подарувала Україні Крим та Східну Україну»[20].
Під час скандальної дискусії з Віталієм Портниковим заявила, що припинити війну можна, якщо вкладати до військових квитків росіян фото яхти заарештованого міністра оборони РФ Іванова та роз'яснення, що росіяни і українці — «братські народи». Портников розбив це припущення, пояснюючи, що росіяни і українці в Російській імперії не були рівноправними партнерами, і що навіть в СРСР українці могли досягати успіху лише відмовившись від своєї ідентичності. Розгром Латиніної був особливо знаковим тим, що більшість аудиторії Фейгіна це росіяни, але навіть вони віддали їй 5 % у голосуванні.
Після цієї нищівної поразки почала викручуватися тим, що для неї головним було те, що Портников «визнав» Наполеона «зрадником Корсики», а «шотландці розмовляють на шотландській мові». Більшість російських опозиціонерів або визнали її поразку або, як Бєлковський, уникнули відповіді.
↑Мається на увазі невдала спроба теракту ФСБ 22 вересня1999 в Рязані, коли офіцери центральної контори ФСБ були спіймані місцевими правоохоронцями після закладення мішків з гексогеном та підривачем у підвал багатоповерхового житлового будинку.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 1 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 1 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 1 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 1 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
