Латинський монетний союз

Латинський монетний союз
Дата створення / заснування 23 грудня 1865[1]
Зображення
Офіційна назва фр. Union monétaire latine
Коротка назва LMU, UML, ΛΝΕ, UML, UML, UML і LMU
Засновник Друга французька імперія і Наполеон III Бонапарт
Політична ідеологія Pan-Latinismd
Адміністративно-територіально поділяється на Друга французька імперія, Люксембург, Territory of the Comoresd, Бельгійське Конго, Гаїті, Домініканська Республіка, Бразилія, Аргентина, Чилі, Албанське Королівство, Данська Вест-Індія, Венесуела, Колумбія, Перу, Французький Алжир, Французьке Сомалі, Третя французька республіка, Іспанія Бурбонів, Румунське королівство, Третє Болгарське царство, Королівство Сербія, Грецьке королівство, Австро-Угорщина, Папська держава, Монако, Сан-Марино, Італія, Французький протекторат у Тунісі, Велике князівство Фінляндське, Швейцарія, Російська імперія, Бельгія
Час/дата припинення існування 1 січня 1927 і 5 серпня 1914
Детальна карта
CMNS: Латинський монетний союз у Вікісховищі

Латинський монетний союз (фр. L’Union monétaire latine, англ. The Latin Monetary Union (LMU)) був засновано 23 грудня 1865 року з ціллю уніфікації декількох європейських валют в єдину валюту, яка була б використана у всіх країнах-учасниках. Союз фактично розпався з початком Першої світової війни, офіційно був розпущений 1 січня 1927 року.

На початку другої половини XIX ст. кілька європейських країн (Франція, Бельгія, Італія та Швейцарія) вдалися до спроби зберегти біметалізм, уклавши на конференції 1865 р. міжнародну угоду — так званий Латинський монетний союз. Це була перша спроба міждержавного регулювання грошових систем. На території країн Латинського монетного союзу зберігалося вільне карбування монет із золота та срібла при підтриманні твердого співвідношення між золотими та срібними монетами (1:15,5), однаковий металевий вміст (вага та проба) грошових одиниць, вільний обіг монет одних країн-членів на територіях інших. Такий блок мав зміцнити позиції країн-членів відносно інших європейських країн, передусім Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії та Німеччини. Але цей союз проіснував недовго. Знецінення срібла наприкінці XIX ст. через здешевлення його виробництва призвело до того, що фактичне ринкове співвідношення золотих та срібних монет становило від 1:20 до 1:22. Як наслідок, недооцінені за законом золоті монети почали вилучатись з обігу і переміщатись у скарби. У 1878 р. вільне карбування срібла у країнах союзу було заборонено і всі ці країни перейшли до золотого монометалізму.

Монети

Георг I (король Греції) 5 драхм 1876 Леопольд II (король Бельгії) 5 франків 1868
Наполеон III Бонапарт 5 франків 1868 Віктор Емануїл II 5 лір 1874
Альфонсо XII 5 іспанських песет 1885 Сімон Болівар 5 венесуельських боліварів 1912
  • Золоті монети країн-участниць
  • Бельгія, 20 франків
    Бельгія, 20 франків
  • Швейцарія, 20 франків
    Швейцарія, 20 франків
  • Греція 1884, 20 драхм
    Греція 1884, 20 драхм
  • Італія 1882, 20 лір
    Італія 1882, 20 лір
  • Королівство Югославія 1925, 20 динарів
    Королівство Югославія 1925, 20 динарів
  • Монако 1879, 20 франків
    Монако 1879, 20 франків
  • Румунія 1883, 20 леїв
    Румунія 1883, 20 леїв
  • Австро-Угорщина 1892, 20 франків (= 8 гульденів/флоринів)
    Австро-Угорщина 1892, 20 франків (= 8 гульденів/флоринів)
  • Пробна золота монета США, 1 стелла (зірка) = 4 долари США (20 франків) (1879-1880)
    Пробна золота монета США, 1 стелла (зірка) = 4 долари США (20 франків) (1879-1880)

Див. також

Примітки

  1. ↑ Латинский монетный союз // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVII. — С. 376–378.