Латерит

Латерит

Латери́т (англ. laterite, нім. Laterit m, від лат. later — «цегла») — червоноколірний залізистий або залізисто-глиноземистий елювіальний продукт глибокого фізико-хімічного вивітрювання алюмосилікатних порід в умовах вологого тропічного та субтропічного клімату. Термін «латерит» вперше використав шотландський геолог Френсіс Б'юкенен 1807 року для позначення червоноколірних залізистих порід кори вивітрювання, що їх використовували у Індії та інших країнах для виготовлення будівельної цегли[1]. Згодом латеритами почали називати групу червоноколірних порід, різних за складом і походженням. У ґрунтознавстві терміном «латерит» позначають щільний ґрунтовий горизонт, збагачений оксидами заліза та мангану, які принесені ґрунтовими водами.

Латерити утворюються лише у тропічних і субтропічних областях з середньорічною кількістю опадів 1300—2000 мм і середньорічною температурою 20-30 °C.

Вирубування цегли з латериту у місті Ангадіпурам в Індії (штат Керала).
Пам'ятний знак у місті Ангадіпурам, виготовлений з латеритової цегли.
Приклад використання цегли з латериту. Храм Пре Руп у місті Ангкор у Камбоджі.

Геологічний вік латериту змінюється від сучасного до палеозойського і давнішого. В тропічній зоні земної кулі латерит покриває великі плато і горбисті території. Потужність шару латериту коливається від декількох метрів до 50 м. Залежно від складу материнських головних порід, що зазнавали вивітрювання, розрізнюють латерити бокситоносні, нікеленосні, залізисті, манґаноносні, а також елювіальні розсипи золота, платини, алмазів, каситериту та ін. Глинисті латерити використовують як будівельний матеріал.

В Україні латерит є на Кримському півострові.

Див. також

Джерела

  1. ↑ Thurston, Edgar (1913). The Madras Presidency, With Mysore, Coorg and the Associated States, Provincial Geographies of India. Cambridge University Press. P. 65. (англ.)

Література

Посилання