Латерит

Латерит

Латери́т (англ. laterite, нім. Laterit m, від лат. later — «цегла») — червоноколірний залізистий або залізисто-глиноземистий елювіальний продукт глибокого фізико-хімічного вивітрювання алюмосилікатних порід в умовах вологого тропічного та субтропічного клімату. Термін «латерит» вперше використав шотландський геолог Френсіс Б'юкенен 1807 року для позначення червоноколірних залізистих порід кори вивітрювання, що їх використовували у Індії та інших країнах для виготовлення будівельної цегли[1]. Згодом латеритами почали називати групу червоноколірних порід, різних за складом і походженням. У ґрунтознавстві терміном «латерит» позначають щільний ґрунтовий горизонт, збагачений оксидами заліза та мангану, які принесені ґрунтовими водами.

Латерити утворюються лише у тропічних і субтропічних областях з середньорічною кількістю опадів 1300—2000 мм і середньорічною температурою 20-30 °C.

Вирубування цегли з латериту у місті Ангадіпурам в Індії (штат Керала).
Пам'ятний знак у місті Ангадіпурам, виготовлений з латеритової цегли.
Приклад використання цегли з латериту. Храм Пре Руп у місті Ангкор у Камбоджі.

Геологічний вік латериту змінюється від сучасного до палеозойського і давнішого. В тропічній зоні земної кулі латерит покриває великі плато і горбисті території. Потужність шару латериту коливається від декількох метрів до 50 м. Залежно від складу материнських головних порід, що зазнавали вивітрювання, розрізнюють латерити бокситоносні, нікеленосні, залізисті, манґаноносні, а також елювіальні розсипи золота, платини, алмазів, каситериту та ін. Глинисті латерити використовують як будівельний матеріал.

В Україні латерит є на Кримському півострові.

Див. також

Джерела

  1. Thurston, Edgar (1913). The Madras Presidency, With Mysore, Coorg and the Associated States, Provincial Geographies of India. Cambridge University Press. P. 65. (англ.)

Література

Посилання