Ларі Гегмен

Ларрі Гегмен
Larry Hagman
Зображення
2010 року.
2010 року.
Дата народження21 вересня 1931(1931-09-21)
Місце народженняФорт-Верт, Техас, США
Дата смерті23 листопада 2012(2012-11-23) (81 рік)
Місце смерті
ГромадянствоСША США
Alma materБард-коледж, Trinity Schoold, Weatherford High Schoold і Black-Foxe Military Instituted
Професіяактор, телепродюсер, режисер
Кар'єра1950—1998, 2006—2010, 2012
Нагороди
IMDbID 0001306
larryhagman.com
CMNS: Ларі Гегмен у Вікісховищі

Ларрі Гегмен (англ. Larry Hagman, 21 вересня 1931 — 23 листопада 2012[1]) — американський актор, продюсер та режисер. Гегмен найвідоміший за свою роль Джей Ара Юїнга у популярному телесеріалі 1980-х років «Даллас», яка принесла йому чотири номінації на премію «Золотий глобус» і дві на «Еммі», а також за роль у ситкомі 1960-х років «Я мрію про Джинні». Син актриси Мері Мартін. 1981 року він отримав власну зірку на Голлівудській «Алеї слави».

Життя та кар'єра

Рання життя та кар'єра

Ларрі Гегмен народився у Форт-Верті (штат Техас). Його матір'ю є відома актриса Мері Мартін, а батьком, окружний прокурор Джек Гегман[2]. Його батьки розлучилися 1936 року, коли Гегмену було п'ять років. Коли його мати почала співпрацювати з Paramount Pictures, вона взяла Гегмена працювати на зйомках. Потім він почав свою кар'єру у Далласі, виконуючи невеликі ролі у театрі, а 1950 року дебютував на Бродвеї у п'єсі «Приборкання норовливої​​». 1951 року він виступав у Лондонській версії мюзиклу «Південь Тихого океану», Де головну роль грала його мати. 1952 року, під час Корейської війни Гегмана було призвано до Військово-повітряних сил США.

Гегман з Барбарою Іден у серіалі «Я мрію про Джинні»

Після уходу з ВВС 1956 року він повернувся до Нью-Йорка, де виступав на Офф-Бродвейській сцені. Згодом він з'явився у цілому ряді Офф-Бродвейських та Бродвейських постановок у п'ятдесятих. У той же період він почав з'являтися на екранах, переважно виконуючи епізодичні ролі на телебаченні. 1961 року він отримав роль у денній мильній опері «На порозі ночі», де і знімався наступні два роки.

Ларрі Гегмен 1973 року

«Я мрію про Джинні»

1965 року Гегман отримав свою першу успішну роль у комедійному серіалі «Я мрію про Джинні» з Барбарою Іден. Серіал став хітом та проіснував в ефірі п'ять сезонів. У сімдесятих він зіграв головні ролі у двох провальних ситкомах, а також з'явився у ряді фільмів і телефільмів.

1978 року Гегман отримав свою, мабуть, найвідомішу роль — бізнесмена Джей Ара Юїнга у телесеріалі «Даллас». Спочатку роль Джей Ара Юїнга отримав Роберт Фоксуорт, однак той хотів щоб сценаристи зробили персонажа більш м'яким. Тоді ж Ларрі Гегмен, раніше відомий переважно за позитивними ролям у комедійних серіалах, був зацікавлений у ролі і хотів щоб персонаж залишався таким, як його спочатку задумали автори. Гегмен отримав роль і взимку 1977 приступив до зйомок[3].

Серіал став культурним феноменом свого періоду та породив моду на кліфгенгери на телебаченні. На початку третього сезону весь світ задавався питанням «Хто стріляв у Джей Ера?» — кліфгенгер у фіналі другого сезону, де невідома особа стріляла у Джей Ера Юїнга. Глядачам довелося чекати все літо щоб дізнатися цю таємницю. Влітку 1980 гасло «Хто стріляв у Джей Ера?» стало одним з найбільш обговорюваних у світі, а прем'єру наступного сезону спостерігала рекордна кількість глядачів — більше 83 млн глядачів у США, що дорівнювало 76 відсоткам населення країни[4]. У кінцевому рахунку було показано, що героїня Мері Кросбі стріляла у Джей Ера. Подібний крок сценаристів був обумовлений вимогами Гегмана підвищити йому гонорар. Продюсери були у сум'ятті: чи варто платити акторові великий гонорар, або ж простіше вбити його героя. У кінцевому рахунку їм довелося піддатися вимогам Гегмана та підвищити йому зарплату, оскільки його персонаж був настільки популярний, що його неможливо було б прибрати з шоу без рейтингових втрат. Гегман став найвискокооплачуваним актором на телебаченні у вісімдесятих, а серіал проіснував в ефірі тринадцять сезонів та породив ряд спін-оффов, відео ігор і аналогів.

Гегман та Лінда Грей 2010 року

Останні роки

Після завершення «Далласа» Гегмен з'явився у фільмах «Ніксон» і «Основні кольори». Він також зіграв головну роль у серіалі «Орлеанці», який був закритий після восьми епізодів. 2010 року він був запрошеною зіркою у серіалі «Відчайдушні домогосподарки», де зіграв роль коханого героїні Поллі Берген.

Наприкінці 2009 року почалася розробка продовження «Далласа». У грудні 2010 року стало відомо, що Гегмен не погодився підписувати контракт з каналом та вимагав підвищення зарплати[5]. Раніше два ключових актори оригіналу, Лінда Грей і Патрік Даффі, погодилися на участь у пілоті. У поспіху Синтія Сідре почала писати альтернативний сценарій пілота, без участі персонажа Гегмена, який сподобався керівництву каналу також як і попередній[5]. Проте переговори з Гегменом тривали та керівництво каналу заявило, що будуть знімати пілот з ним або без нього[5], і актор все ж підписав контракт на участь у проекті на початку лютого наступного року[6]. У червні 2012 року відбулася прем'єра однойменного продовження «Далласа», у якому Гегмен знову зіграв Джея Ера[7][8].

Гегмен за свою кар'єру чотири рази був номінований на премію «Золотий глобус», двічі на «Еммі», а також виграв премію «Бамбі» 1981-о року і отримав власну зірку на Голлівудській «Алеї слави»[9].

Хвороба та смерть

14 жовтня 2011, під час зйомок у продовженні «Далласа», було оголошено, що Гегмен хворий на рак горла[10]. Він успішно пройшов курс лікування і у січні 2012 року актор оголосив, що він цілком здоровий.

Ларрі Гегмен помер 23 листопада 2012 року у медичному центрі у Далласі від раку горла[11][12].За іншою інформацією він помер від мієлодиспластичного синдрому[13]. Він помер у колі близьких людей, серед яких були Лінда Грей та Патрік Даффі, колеги по серіалу «Даллас»[14]. Новина про його смерть стала несподіванкою для багатьох, зокрема для продюсерів оновленого серіалу «Даллас», у якому він знімався до останніх днів[15]. На момент смерті він встиг знятися у шести з п'ятнадцяти епізодів другого сезону серіалу та історія його персонажа завершилася у епізоді JR's Masterpiece[16].

Особисте життя

З 1954 року Гегман був одружений зі шведкою Май Аксельссон, у них двоє дітей. У серпні 1995 року йому була зроблена операція з пересадки печінки. 2010 року стало відомо, що його дружина страждає від хвороби Альцгеймера[17].

Часткова фільмографія

Телебачення

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
19611963 с На порозі ночі The Edge of Night Ед Гібсон
19781991 с Даллас Dallas Джей Ар Юїнг
19801982 с Тиха пристань Knots Landing Джей Ар Юїнг
2011 с Відчайдушні домогосподарки Desperate Housewives Френк Камінські
20122013 с Даллас Dallas Джей Ар Юїнг

Фільми

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1964 ф Збій системи безпеки Fail-Safe Бак
1966 ф Група The Group Гаральд Петерсон
1974 ф Гаррі та Тонто Harry and Tonto Едді Кумбс
1976 ф Орел приземлився The Eagle Has Landed Полковник Піттс
1978 ф Супермен Superman Майор
1995 ф Ніксон Nixon Джек Джонс
1996 тф Даллас: Джей Ар повертається Dallas: J.R. Returns Джей Ар Юїнг
1998 ф Основні кольори Primary Colors Губернатор Фред Пікер
1998 тф Даллас: Війна Юїнга Dallas: War of the Ewings Джей Ар Юїнг

Див. також

Бібліографія

  • «Larry Hagman's Curtain Call» Harry Hurt III Texas Monthly Austin, Tx. June, 2012. pp. 144–145,195-199,201-202.

Примітки

  1. Actor Larry Hagman, notorious as 'Dallas' villain J.R. Ewing, dies|Dallas-Fort Worth Local Breaking News — News for Dallas, Texas — The Dallas Morning News [Архівовано 28 травня 2014 у Wayback Machine.], dallasnews.com (Перевірено 24 листопада 2012)
  2. Ancestry of Larry Hagman. Genealogy.com. Архів оригіналу за 4 березня 2005. Процитовано 12 січня 2011. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  3. A Season by Season look at Dallas. Ultimate Dallas. Архів оригіналу за 3 жовтня 2012. Процитовано 19 серпня 2012.
  4. Facts on File 1980 Yearbook p905
  5. а б в Nellie Andreeva (16 декабря 2010). Good-Bye J.R.? ‘Dallas’ Ready To Move On Without Larry Hagman Over Money Demands. Deadline.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 10 серпня 2012.
  6. Oil barons reunited: Larry Hagman, Linda Gray and Patrick Duffy sign up for Dallas remake Read more: http://www.dailymail.co.uk/tvshowbiz/article-1352903/Larry-Hagman-Linda-Gray-Patrick-Duffy-sign-Dallas-remake.html#ixzz23AGTNHZT. Daily Mail. 2 февраля 2011. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 10 серпня 2012.
  7. «Hagman Signs Dallas Remake Deal». Архів оригіналу за 8 березня 2011. Процитовано 26 травня 2014.
  8. TNT website. Архів оригіналу за 12 липня 2011. Процитовано 26 травня 2014.
  9. Awards for Larry Hagman. Архів оригіналу за 15 серпня 2012. Процитовано 27 травня 2012.
  10. ‘Dallas’ Star Larry Hagman Announces He Has Cancer: “Very Common & Treatable Form”. OK. 14 жовтня 2011. Архів оригіналу за 15 жовтня 2011. Процитовано 14 жовтня 2011.
  11. Larry Hagman dead at 81 (англ.). USA Today. 24 ноября 2012. Архів оригіналу за 22 листопада 2014. Процитовано 24 листопада 2012.
  12. Американский актер Ларри Хэгмэн скончался в США на 82-м году жизни Читайте далее: Американский актер Ларри Хэгмэн скончался в США на 82-м году жизни | РИА Новости. РИА Новости. 24 ноября 2012. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 24 листопада 2012. Звезда популярного в 1980-х годах сериала «Даллас» уже несколько лет страдал онкологическим заболеванием и циррозом печени. Актёр скончался в пятницу вечером.
  13. «Larry Hagman's manager shares details of actor's final days». KENS5.com. Archived from the original on 30 November 2012. Retrieved 28 November 2012. (англ.)
  14. Nellie Andreeva (24 ноября 2012). R.I.P. Larry Hagman. Deadline.com. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 24 листопада 2012.
  15. Aaron Parsley (24 ноября 2012). Larry Hagman Dies. People. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 24 листопада 2012.
  16. Nellie Andreeva (24 ноября 2012). How Will Larry Hagman’s Death Affect TNT’s ‘Dallas’?. Deadline.com. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 24 листопада 2012.
  17. Ronald Bergan (24 ноября 2012). Larry Hagman obituary. Gardian. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 24 листопада 2012.

Посилання