«Лакме» (фр.Lakmé) — опера на три дії французького композитора Лео Деліба на лібрето Едмона Гондіне і Філіпа Жиля, в основі якого лежить роман П'єра Лоті «Рара, або Одруження Лоті».
Опера містить популярний «Дует квітів» (Duo des fleurs) для сопрано, що виконується в першій дії. Найвідомішою арією опери є «Арія дзвоників» (L'Air des clochettes) у другій дії.
Історія постановок
Після прем'єри в «Опера Комік» у 1883 році, станом на 23 червня 1909 року, «Лакме» була поставлена в цьому театрі 500 разів, а тисячна постановка опери відбулася 13 травня 1931 року. Серія виконань відбулася також в театрі «Théâtre Gaîté Lyrique» у Парижі 1908 року.[1]
Дійові особи
Роль
Тип голосу
Прем'єрський склад,[1] 14 квітня 1883 (диригент: Жюль Донбі)
До храму збираються на молитву індійці. Брамін Нілаканта провіщає волю богів — треба боротися проти ненависних поневолювачів Індії. Дочка браміна, юна жриця Лакме, прославляє богів. Нілаканта готується в дорогу: у місті завтра свято. Лакме та служниця Малліка вирушають за квітами лотоса. Перед храмом з'являється весела компанія — дочки губернатора Еллен і Роза, гувернантка містріс Бентсон і двоє молодих офіцерів — Джеральд (наречений Еллен) і Фредерік. Останній розповідає товариству про непокірного браміна та його красуню-дочку. Джеральд хоче побачити загадкову жрицю. Він затримується. Повертаються Лакме і Малпіка. Дочка браміна помічає англійського офіцера. Перелякавшись, вона кличе слуг, посилає за батьком. Але молодий офіцер на боїться нікого і лише просить дозволу помилуватися її красою. Нілаканта клянеться жорстоко мститися англійцеві.
Дія друга
На міському майдані звучить сигнал до закриття ринку. Переодягнений Нілаканта привів у місто Лакме, дочка має допомогти йому знайти осквернителя храму. Раптом Лакме скрикнула, Джеральд тож упізнав року жрицю. Та Фредерік, побоюючись помсти Браміна, не дає йому підійти до неї. А Нілаканта, залишивши дочку з вірним Хаджі, поспішає за однодумцями. Жриця переконує офіцера, що між ними немає нічого спільного. А Джеральд наполягає на тому, що вони повинні бути разом. Змовники стежать за Джеральдом. Вибравши слушну мить, Нілаканта замахується ножем — юнак падає. Лакме, повернувшись, схиляється над коханим. Вона вдячна богам — його тільки поранено.
Дія третя
За допомогою Хаджі жриця вилікувала Джеральда цілющими травами. Лакме вірить, що юнак буде з нею, шануватиме її віру. За звичаєм закоханих, вона іде з чашею до священної ріки. Треба удвох випити з цієї чаші — і долі юнака та дівчини пов'язані навіки. Фредерік знайшов друга. Він нагадує йому про Еппен, про обов'язок офіцера. Джерапьд дає слово, що приєднається до загону, який виступив проти повсталих індійців. Лакме приносить чашу зі священною водою. Відразу помічає вона разючу зміну, що сталася в настрої коханого. Неподалік чуються голоси англійських солдат. Лакме у відчаї підносить до вуст отруйну квітку.
1952: Мадо Робен (Лакме), Ліберо де Лука (Джеральд), Жак Янсен (Фредерік), Жан Бортяр (Нілаканта), Агнес Дісней (Малліка); Хор і оркестр Національного театру Опера-Комік, Жорж Себастьян (диригент);
1967: Джоан Сазерленд (Лакме), Ален Ванцо (Джеральд), Габріель Бак'є (Нілаканта), Джейн Бербі (Малліка), Хор і оркестр Національної опери Монте-Карло, Richard Bonynge (диригент);
1970: Маді Месплє (Лакме), Шарль Бурль (Джеральд), Роже Сойєр (Нілаканта), Даніель Міллет (Малліка), Хор і оркестр Національного театру опери-Комік, Ален Ломбар (диригент);