Лазар Аврамов

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аврамов.
Лазар Міланович Аврамов
серб. Лазар Аврамов
Народився24 жовтня 1921(1921-10-24) (103 роки)
Південно-Банатський округ, Воєводина
Місце проживанняБелград
Країна СФРЮ
Національністьсерб
Діяльністьнауковець
Alma materБелградський університет
Галузьвиноградарство
ЗакладБелградський університет
Посадапрофесор факультету сільського господарства
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор сільськогосподарських наук

Лазар Міланович Авра́мов (Мілана Лазар Аврамов нар. 24 жовтня 1921(19211024)) — сербський вчений в галузі виноградавтва, доктор сільськогосподарських наук (з 1955 року[1]), професор. Член Італійської академії винограду та вина (Сієна), голова Наукового товариства виноградарства Югославії, почесний доктор Будапештського університету.

Біографія

Народився 24 жовтня 1921 року в селі Гайдучицях (нині Південно-Банатського округу Сербії) в родині Мілана Аврамова та Мілки Тодорак. Закінчив громадянську та кооперативну школу у Вршаці та середню сільськогосподарську школу у Буково, неподалік Неготіна[1].

1949 року закінчив Белградський університет, після чого на науковій та педагогічній роботах у Белградському університеті. У 1955 році захистив докторську дисертацію на тему «Внесок у вивчення родючості важливіших вітчизняних та деяких зарубіжних сортів винограду на виноградниках Сербії»[1].

На сільськогосподарському факультеті в Земуні був: завідувачем кафедри виноградарства, директором Інституту садівництва, керівником Центру селекції виноградарства та менеджером Центру виноробства та виноградарства Експериментальної станції «Радміловац» у Вінчі. З 1961 по 1963 рік був деканом факультету.

Наукову та професійну підготовку провів у США та СРСР. Викладав предмети виноградарства сільськогосподарському факультеті в Новому Саду, Приштині та Чачаці, потім у Загребі та Любляні. Був наставником та членом комітетів у численних докторських та магістерських роботах. Розмовляє англійською, німецькою, російською та угорською мовами. Володіє французькою, італійською, румунською та словацькою мовами[1].

Нагороджений 3-ма орденами СФРЮ та багатьма міжнародними нагородами[1].

Наукова діяльність

Проводив дослідження ампелографії Югославії та селекції винограду. Творець 19 нових сортів винограду. Зробив великий внесок у підготовку фахівців-виноробів вищої кваліфікації. Автор понад 150 наукових праць та підручників (у тому числі 12 монографій). Найбільш значущі з них: «Виноградарство», «Сучасна закладка виноградників», «Практичне виноградарство», «Ампелографія».

Серед праць:

  • Savremeno podizanie vinohrada. — Beograd, 1980 (серб.)

Примітки

  1. ↑ а б в г д Сайт наукового товариства Сербії [Архівовано 12 грудня 2019 у Wayback Machine.](серб.)

Література