Лаврик Геннадій Іванович

Геннадій Іванович Лаврик
рос. Геннадий Иванович Лаврик
Народження20 серпня 1930(1930-08-20)
Смерть21 червня 2014(2014-06-21) (83 роки)
Країна
(підданство)		 Україна
НавчанняХарківський інженерно-будівельний інститут
Діяльністьархітектор
ЧленствоНаціональна спілка архітекторів України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лаврик.

Геннадій Іванович Ла́врик (рос. Геннадий Иванович Лаврик; 28 серпня 1930, Красний Куток — 21 червня 2014) — український архітектор, доктор архітектури з 1980 року, професор з 1982 року. Член Спілки архітекторів УРСР з 1962 року, дійсний член Української академії архітектури з 1993 року[1].

Біографія

Народився 28 серпня 1930 року в селі Красному Кутку Борисовського району Бєлгородської області на Східній Слобідщині. 1955 року закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут. Відтоді працював у Харківській філії інститу «Діпромісто». У 1959—1960 роках — у Ворошиловському гірничо-металургійному інституті; у 1963—1967 роках — у Київському зональному науково-дослідному інституті експериментального проектування; у 1967—1970 роках — у Київському науково-дослідному інституті теорії і історії архітектури; у 1970—1975 роках — у Київському НДПІ містобудування; у 1975—2006 роках — у Київському університеті будівництва і архітектури:

  • у 1976—1985 роках — завідувач кафедри архітурного проектування;
  • у 1989—2006 роках — завідувач кафедри архітектурної кваліметрії;

Від 2006 року — професор кафедри архітектурири Бєлгородського технологічного університету[1].

Помер 21 червня 2014 року[2].

Роботи

Основні наукові дослідження в галузі типології, методології та моделювання архітектурних систем. Запропонував і розвинув новий аспект у архітурній теорії — демоекологію. Досліджував проблемні питання містобудування та районного планування. Серед проектів:

  • музична школа в Лисичанську (1956—1958);
  • комплекс Будинку інвалідів у Слов'янську (1958—1963);
  • Палац культури в Донецьку (1978—1985);
  • серія перспективних житлових секцій для умов України (1966);
  • детальне планування житлової забудови (1958—1970);
  • прогнозування розвитку міст Казахстану (1970—1974);
  • методологія та методи дослідження і проектування архітектурних систем (1980—1995).

Праці:

  • Економіка проектування житла. Системні методи дослідження. К., 1970;
  • Методологические основы районной планировки. Москва, 1975;
  • Качество проектирования жилища. К., 1976;
  • Основи системного аналізу в архітектурних дослідженнях і проектуванні: Підручник К., 2002;
  • Методологические основы районной планировки. Введение в демоэкологию: Учеб. Белгород, 2006;
  • Методы оценки качества жилища. Исследование, проектирование, экспертиза: Учебник. Белгород, 2007[1].

Примітки

  1. ↑ а б в Енциклопедія сучасної України
  2. ↑ Белгородский государственный технологический университет. [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)

Література