Лавренко Олександр Миколайович

Лавренко Олександр Миколайович
 Капітан
Загальна інформація
Народження9 березня 1983(1983-03-09)
Лозова, Харківська область, УРСР
Смерть21 липня 2014(2014-07-21) (31 рік)
Піски, Ясинуватський район, Донецька область, Україна
ПохованняЛозова Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma MaterХарківський інститут танкових військ
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир танкової роти
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лавренко.
Зовнішні відеофайли
Пам'яті капітана Олександра Лавренка, присвячується

Олекса́ндр Микола́йович Лавре́нко (9 березня 1983, Лозова, Харківська область, Українська РСР — 21 липня 2014, Піски, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — капітан Збройних сил України, командир танкової роти, 93-тя окрема механізована бригада, учасник війни на Сході України. Герой України.

Короткий життєпис

Народився у місті Лозова, Харківської області. Закінчив 11 класів ЛЗОШ № 7, 2005 року — Харківський інститут танкових військ.

Обставини загибелі

21 липня 2014 року в боях за Піски екіпаж танка, яким командував капітан 93-ї окремої механізованої бригади Олександр Лавренко, у складі танкової роти за підтримки механізованого взводу вів бій з метою захопити і знищити опорний пункт терористів. За бойовим наказом екіпаж танка Лавренка — до складу входили військовослужбовці за призовом навідник молодший сержант Олександр Вохромеєв та механік-водій солдат Андрій Кулягін — в голові колони вийшов на блокпост терористів. На блокпосту танкісти потрапили в засідку, зав'язався бій. Терористи на блокпосту розмістили два танки та кулеметні розрахунки, позаду розташовані мінометна батарея та снайперські позиції.

Прямим пострілом з танка Лавренка вражено один з танків терористів, наступними пострілами знищені кулеметні розрахунки та 2 автобуси терористів. Терористи почали мінометний обстріл, екіпаж БМП-2, що рухалася в колоні за танком, здійснює евакуацію поранених військовиків. Танкісти захопили блокпост і прикривали дії механізованого підрозділу й евакуаційної групи вогнем танкової гармати і кулемета.

Терористи почали контратакувати, танк капітана Лавренка першим рушив на ймовірний рубіж атаки, знищив 2 мінометні обслуги терористів та значно відірвався від основних сил.

При маневруванні задля ухилення від вогню противника, бойова машина потрапила на фугас, Вохромєєв та Кулягін загинули. Капітан Лавренко, важкопоранений, не здався ворогу та не допустив захоплення танка, підірвавши себе. Завдяки діям екіпажа вдалося не допустити контратаки підрозділу терористів «Кальміус» — це надало змогу підрозділам групи 93-ї бригади закріпитись та виконати бойове завдання.

Похований в Лозовій.

Нагороди

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (9 вересня 2016, посмертно) — за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[1][2][3]
  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (4 червня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4]
  • Орден «Народний Герой України» (2015, посмертно)

Вшанування пам'яті

6 грудня 2016 року на фасаді сьомої школи у місті Лозова відкрито меморіальну дошку.[5]

29 серпня 2020 року на території Інституту танкових військ у місті Харкові встановлено погруддя.[6]

У 2021 році, до 30-річчя відновлення Незалежності України, зображений серед тридцяти осіб на картині художника Артура Орльонова «Становлення нації».[7]

29 червня 2024 року на Олександра Лавренка перейменовано колишню вулицю Кашуби в Холодногірському районі Харкова[8].

У Вікіджерелах є

Примітки

  1. ↑ Указ Президента України від 9 вересня 2016 року № 388/2016 «Про присвоєння О.Лавренку звання Герой України»
  2. ↑ Президент присвоїв звання Героя України Олександру Лавренку посмертно [Архівовано 12 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 11 вересня 2016 р.
  3. ↑ Трьох військових ЗСУ удостоєно звання Герой України, двох — посмертно [Архівовано 17 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 14 жовтня 2016
  4. ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 січня 2020. Процитовано 8 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 8 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ «Становлення нації»: художник зобразив на картині українських героїв, серед яких є вінничани - VежA. Vежа (укр.). 25 серпня 2021. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
  8. ↑ Про перейменування об’єктів топонімії міста Харкова. Офіційний сайт Харківської міської ради. 29 квітня 2024. Архів оригіналу за 24 червня 2024. Процитовано 29 квітня 2024.

Джерела

Література

Лавренко, Олександр Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лавренко,_Олександр_Миколайович

Попередник: Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка»
№ 165
9 вересня 2016 		Наступник:
Колодій Сергій Володимирович Гарматій Володимир Михайлович