Кінь дельти ДунаюКоні дельти Дунаю — популяція здичавілих коней у Румунії, що живуть у лісі Летя, дельта Дунаю, між Кілійським та Сулинським гирлами Дунаю. Близько 4000 диких коней мешкають у дельті Дунаю[1], 2000 з них у природному заповіднику Летя, де, з одного боку, вони є одними з останніх, що залишилися "диких" коней, що живуть на європейському континенті[2], але вони також вважаються загрозою для флори лісу[3], включаючи деякі рослини у Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи[4]. Хоча у регіоні дикі коні жили протягом сотень років[3], їх кількість значно зросла після закриття колгоспів у 1990 році та звільнення приналежних до них коней[5]. Популяція Летя не регулюється, і це може призвести до перевантаження екосистеми.[6] Коні на острові Летя чорні або гніді, без білих плям. Кінь має 1,45 — 1,50 м у холці, сильну і щільну будову. ОписЗа даними Центру сільського господарства та біології[fr], на ділянці дельти Дунаю є три диференційовані популяції коней.[7] Перша група — багатоцільовий робочий кінь, більш-менш близький до посавської породи[en], типовий для таких груп коней у Центральній Європі[7]. Друга група, має ареал на південь від Сфінту-Георге, близький до порід коник та гуцул, середній ріст від 1,30 м до 1,35 м, стійкий, має щільну будову та різні масті, відрізняється однохідью. Третя група — власне кінь дельти Дунаю, лісу Летя[7]. Це коні чорні або гніді, позбавлені білих плям. Вони мають середній ріст від 1,45 м до 1,50 м[7]. Це насправді не сідлові коні, їх тип ближче до типу багатоцільових коней Центральної Європи, таких як сьогоденна порода ноніус[en][6] · [7]. Примітки
|