|
Кургани Безіменний і Гульбище51°28′46″ пн. ш. 31°17′10″ сх. д. / 51.4793516° пн. ш. 31.2861764° сх. д. Курга́ни «Безіме́нний» і «Гульбище» — давньоруські кургани (датовані X ст.) на Болдиних горах у Чернігові. Загалом, кургани Болдиних гір досліджувалися у 1872 і 1908 роках Д. Я. Самоквасовим, у 1965 році С. С. Ширинським. Знахідки розкопок зберігаються в Державному історичному музеї у м. Москва[1].
Подробиці дослідженьКурган «Гульбище»Курган «Гульбище» — оточений ровом насип висотою 8,5 м та діаметром 22 м, який вперше розкопаний експедицією археолога Д. Я. Самоквасова у 1872 році[1]. Тоді, під час розкопок, насип кургана розкопано на третину висоти, після чого вглиб закладено шурф-колодязь діаметром 14 метрів і прорізами зі сходу і півночі. Дослідженнями навколо кургана виявлено, що біля підніжжя кургану знаходились троє ґрунтових сходів. Однією з перших значних знахідок став шолом чернігівського типу, виявлений у окисленній металевій масі на глибині 8 метрів. Він являв собою металеву шапкоподібну основу із мідним верхів'ям, а також мідною напівокруглою бляхою спереду. Інші фрагменти залізної маси виявились залишками кольчуги, злиплими в єдине ціле під дією вогню і подальших процесів окислення. На місці розкопок також виявлені поховання чоловіка, жінки і коня. Один із скелетів скоріш за все належав дружиннику. Також знайдено різноманітні предмети, супутні язичницькому поховальному обряду кремації (жертовний посуд із баранячими кістками, хутром і т. ін. із слідами спалення до покладання в могилу). Побутові предмети, такі як: саманідський диргем XI ст., кресало і точило, гребінець, ніж, молоток, цвяхи, залишки дерев'яних відер і бронзового глека. Серед коштовностей були присутні намиста, скляні зливки, золоті і срібні ґудзики, масивні бронзові підвіски, бронзове кільце і срібні поясні пряжки[2]. Серед різного військового спорядження найбільш вражаючою знахідкою був надзвичайно великий меч — найбільший із знайдених давньоруських мечів. Його загальна довжина з ручкою — 126 см (за розрахунками). Клинок шириною 6,5 см мав довжину 105 см, масивну ручку прикрашали срібні насічки і три ряди каменів. Для порівняння: у X столітті давньоруські мечі зазвичай мали довжину 85-90 см. Для вільного володіння мечем, знайденому в кургані «Гульбище», воїн повинен був мати зріст не менше 215 см. Про богатирську статуру невідомого дружинника свідчили й інші предмети військового спорядження, знайдені в кургані. Деякі історики, а також і фахівці по древньому озброєнню припускають, що тут був похований билинний Ілля Муромець. Треба зазначити, що підстави для таких тверджень все ж таки є. У багатьох билинах ім'я цього казково сильного богатиря неодноразово згадується у зв'язку з тими або іншими подіями в Чернігові або біля нього. Заміри розмірів зроблені після розчищення знахідки не піднімаючи меч з поверхні. Під час підняття меча верхня частина леза розкололась на кілька великих фрагментів, а площина леза біля наконечника взагалі розсипалася на крихти іржі[2]. Таким чином, археологам вдалось вилучити і направити на дослідження тільки руків'я (ефес) і фрагменти леза. Існує тільки запис Д. Самоквасова про приблизну довжину меча «немногим более 6 пядей в длину». Досліджуючи курган Дмитро Самоквасов зазначив, що назва кургану є народною. Місцевий житель пояснив дослідникам, що за 20 років до розкопок на верхівці кургану монахи Троїцького монастиря вибрали землю і облаштували земляні лави. Ще раніше верхівка була обкладена цеглою[3]. Дискусія навколо статури воїнаВідсутність повного комплексу фрагментів леза меча подекуди породжувала суперечки навколо теорії про надзвичайний зріст похованого. Версію про феноменальний богатирський зріст і статуру похованого підтримували Д. Я. Самоквасов, Б. О. Рибаков, А. М. Кірпічніков, В. В. Сєдов. Д. Я. Самоквасов у своїх звітах вказав довжину меча приблизно: «около семи четвертей…», що відповідає 124,46 см (Одна чверть — 17,78 см.). і порівнював його із західноєвропейськими дворучними мечами. Б. О. Рибаков спирався на описи Самоквасова, не заперечуючи їх, і наводив довжину леза меча як 103,46 см. Для порівняння Рибаков надавав описи іншого відомого тоді меча з ідентичним руків'ям та лезом, яке, ймовірно, було вкорочене[4]. До проблеми статури похованого звертався О. Дубинець на сторінках журналу Сіверянський літопис (2006. — № 5), опираючись на дослідження відомих мечів, шоломів, стремен. За результатами замірів параметрів 67 відомих екземплярів мечів давньоруської доби, О .Дубинець доводить, що екземпляр з кургану не є унікальним, хоча, водночас, є нечастим для тієї доби. Так за довжиною руків'я меч з Гульбища віднесено до групи, яка становить 26,9 % від усієї добірки, за вагою клинка — до групи в 28,6 %. Підсумовуючи описане, дослідник припускає, що такі довгі мечі, ймовірно, свідчать про спробу пристосувати їх до кінного бою (похований був вершником)[5]. Другим за вживаністю аргументом щодо статури воїна були заміри стремен. Б. О. Рибаков писав, що знайдені в кургані стремена у півтора рази більші за типові для того часу[4]. Нові дослідження виявили, що стремена завширшки 14 см зустрічаються у 44 % серед відомих нині знахідок. А також відомі знахідки ще більших за шириною стремен[5]. Курган БезіменнийУ 1872 році Дмитро Самоквасов з експедицією розкопав другий за своєю величиною курган — «Безіменний», який розташований поряд з курганом «Гульбище» на відстані близько 15 метрів. Висота кургану — 5 метрів (первісно — 7 м.), діаметр — 21 метр[1]. У власних дослідженнях Д. Я. Самоквасов зазначив, що на той час курган опоясував рівчак 6 аршин (~8 м.) шириною і 2 з половиною аршини в глибину. Рівчак із чотирма перемичками для підступу до кургану. Курган розкопувався за тією ж технікою, що і «Гульбище» — спершу археологи зняли половину верхів'я насипу, затим заглибились у шурф по центру[2][3]. Комплекс знахідок у кургані розташовувався на глибині підніжжя, де виявлено велике кострище із землею кольору цегли. Археологи виявили сокири, серпи, ножі, вудила, залізні обручі від дерев'яних відер, залишки одягу. Цікавою знахідкою є обережно складені, згнилі від часу, відрізи грубої тканини. За язичницькими віруваннями вважалося, що подібні речі необхідні в потойбічному житті. Знахідки з цього кургану мали гірший стан ніж у сусідньому кургані. Деякі з них були повністю зіпсовані. Самоквасов пояснив це наявністю в рівчаку ями, якою до підніжжя кургану всотувалась стічна вода після дощів[2]. На думку відомого історика, професора Бориса Рибакова, курган «Безіменний» слід датувати першою половиною X століття. Див. такожПримітки
Джерела та посилання
|
