|
Кумка
Кумка, або джерелянка[1] (лат. Bombina) — рід земноводних родини кумкових ряду безхвостих. Отруйні амфібії. ОписЗагальна довжина досягає 7,7 см. Земноводні зі сплощеним тілом. Шкіра зверху вкрита численними горбиками. Привушні залози (паротиди) не виражені. Барабанна перетинка відсутня. Зіниця серцеподібна. Зябровий отвір (спіракулюм) у пуголовка знаходиться на середній лінії черева ближче до клоаки. Верхня досить висока частина хвостового плавця заходить на спину. Ротовий диск округлої або трикутної форми, з двома рядами зубчиків зверху і трьома знизу, в кожному рядку зубчики розташовані у 2—3 ряди. Забарвлення зверху сіро—коричневе, темне або зелене з темними або зеленими плямами. Знизу контрастне поєднання яскравих жовтих, помаранчевих або червоних плям з темною пігментацією. У шлюбний період у самців з'являються чорні мозолі на першому—другому пальцях передніх кінцівок та на внутрішній частині передпліччя. Спосіб життяПолюбляють стоячу воду у низинах, зокрема невеличкі ставки, струмки, заплави. Зустрічаються у гірських місцевостях, на висоті до 3000 м над рівнем моря. Активні у сутінках. Живляться комахами та їхніми личинками. У разі небезпеки на суходолі можуть приймати «увігнуту» позу, притискаючись черевом до поверхні та вигинаючи догори голову й кінцівки. Таким чином тварини демонструють яскраво забарвлену нижню частину тіла. Іноді вони перевертаються на спину, вигинаючись черевом догори. Це захисна поведінка, характерна для кумок, яка зустрічається також у ряду інших видів амфібій, проте отримала назву «рефлекс джерелянки». Показ яскравих частин тіла попереджає нападника про отруйність. У шкірних виділеннях, дійсно, міститься речовина фрінолізін, яка спричинює пошкодження еритроцитів крові. Мильні на дотик, ці виділення білого кольору зумовлюють сильне подразнення слизової оболонки, гарячку та головний біль у людини. При дозі ЛД50 = 400 мг / кг отрута цих земноводних має летальний ефект для гризунів. Однак попри це кумки іноді стають здобиччю інших жаб, вужів, деяких птахів і ссавців. Самці видають вельми характерні глухі звуки («ункання») як на поверхні води, так і під водою. При паруванні самець обхоплює самку за тулуб попереду стегон (так званий інгвінальний амплексус). Кладка представлена у вигляді окремих ікринок або їх невеликих груп. Загалом відкладається до 300 яєць. РозповсюдженняМешкають в Європі, де відсутні на південному заході, на Британських островах і майже у всій Скандинавії, з іншого боку, вони присутні у Приморському краї Росії, в Кореї, північно—східному та південно—західному Китаї і на самій півночі В'єтнаму. Зустрічаються в Україні. Види
Примітки
Джерела
|
