Кошманенко Володимир Дмитрович
Кошманенко Володимир Дмитрович (народився 28 липня 1943 р., місто Дніпро, Україна) — український математик, доктор фізико-математичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту математики НАН України. Понад три десятки років В. Д. Кошманенко читав курси лекцій в Київському університеті імені Тараса Шевченка, Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, Національному університеті «Києво-Могилянська академія». БіографіяНародився 28 липня 1943 р. у місті Дніпропетровськ. У 1966 році закінчив Дніпропетровський державний університет[1]. У 1970 році здобув ступінь кандидата фізико-математичних наук (науковий керівник проф. Березанський Ю. М.)[2]. У 1985 році здобув ступінь доктора фізико-математичних наук (опоненти Бірман М. Ш.[ru], Арефьєва І. Я., Портенко М. І.)[3]. В 1992 році отримав звання професора. З 1970 року по теперішній час працює в Інституті математики НАН України спершу на посадах молодшого, старшого, а тепер — провідного наукового співробітника. Професійна активність
Відзнаки2012 — Премія НАН України імені Ю. О. Митропольського[4]. 2018 — Премія НАН України імені М.О. Лаврентьєва. Царина наукових дослідженьНаукові дослідження стосуються функціонального аналізу, теорії операторів, математичної фізики, побудови моделей динамічних систем конфлікту. Зокрема, ввів поняття та дав визначення чисто сингулярної квадратичної форми, провів класифікацію таким формам. Дав визначення сингулярно збуреного оператора. Дослідив задачу на власні значення в теорії сингулярних збурень. Встановив пераметризацію суперсингулярним збуренням. Увів поняття динамічної системи конфлікту і довів теорему про конфлікт. Довів теорему про відновлення дискретного спектра фізичної системи внаслідок її взаємодії з джерелом сингулярного спектра. Визначив поняття структурно-подібної множини й міри, яке узагальнює властивість самоподібності з фрактальної геометрії і застосовується для опису структури тонких множин у моделях генетичного коду. Також запропонував динамічну модель складної системи з конфліктною взаємодією та циклічними міграціями. Побудував теорію конфліктної взаємодії між альтернативними стихіями типу Вогонь – Вода й довів існування циклічних траєкторій. Розв'язав проблему оптимальної стратегії в моделі конфліктного перерозподілу ресурсного простору. Знайшов умови виникнення точкового спектру в граничних розподілах динамічних систем конфлікту з фрактальним подрібненням простору. Основні публікації
|