|
Котляревський Арсеній Миколайович
Арсе́ній Микола́йович Котляре́вський (2 (15) січня 1910 — 18 грудня 1994) — український органіст, музикознавець, педагог. Заслужений діяч мистецтв України. БіографіяНародився в Петербурзі. У 1935 році закінчив Ленінградську консерваторію як музикознавець, а в 1938 році — по класу фортепіано і органа (клас І. А. Браудо). По закінченні працював у Ташкентській та Ленінградській консерваторіях. 1948 року евакуював із напівзруйнованого Львова недіючий орган у Ташкент. Встановлений в одному з концертних залів Ташкента, цей орган став першим і єдиним на той час у Середній Азії. У 1950 році Котляревський за визначний внесок у розвиток культури республіки був нагороджений Почесною грамотою Узбецької РСР. У 1951 році був переведений до Львівської консерваторії, де викладав до 1961 року, в різний час займаючи посада завідувача кафедр історії музики та камерного співу. З 1961 по 1968 був ректором Новосибірської консерваторії, завідував кафедрою історії музики. .jpg) З 1970 року працював в Київській консерваторії, де очолив клас органу. Серед учнів Котляревського — Володимир Кошуба, Валерій Михалюк, Віктор Тараман, Ганна Мокрова, Віталій Півнов, Галина Булибенко, Ольга Дмитренко, Валерій Коростельов, Ірина Калиновська, Віктор Гончаренко, Наталія Висіч, Зоя Самосват, Наталія Седун, Сергій Кирилов та інші.  З ініціативи Котляревського було встановлено і відновлено органи в Донецьку, Києві, Ужгороді, Черкасах та інших містах, створено Республіканський будинок органної та камерної музики, який він і очолив у 1981 році. Його син, Іван Котляревський (1941—2007) — музикознавець й педагог, доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент АМУ, заслужений діяч науки і техніки України, член НСКУ. Виховав доньку Василіку (1950—2010). Помер на 85-му році життя 18 грудня 1994 року. Був кремований, прах похований у колумбарії Байкового кладовища поряд із родиною. Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||
