Костюченко Іван Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Костюченко.
Костюченко Іван Петрович
Народився31 січня (13 лютого) 1910
Миргород, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер29 квітня 1983(1983-04-29) (73 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
Діяльністьактор
ЗакладХарківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка і Кіностудія ім. О. Довженка
Нагороди
орден «Знак Пошани»
заслужений артист УРСР
IMDbID 6872567

Іва́н Петро́вич Костюче́нко (нар. 31 січня (13 лютого) 1910(19100213), Миргород — пом. 29 квітня 1983, Харків) — український актор театру і кіно, заслужений артист Української РСР (1953).

Життєпис

Після закінчення 1927 року Харківського театрального технікуму, де навчався у легендарних Амвросія Бучми та Івана Мар'яненка, розпочав свою театральну кар'єру в Харківському українському драматичному театрі ім. Тараса Шевченка, яка тривала до кінця його життя.

Акторську діяльність поєднував з викладацькою, працюючи також в драматичній студії рідного театру (1958—1963 років).[1]

Іван Костюченко також знайомий шанувальникам кіно за низкою ролей, зіграних у фільмах кіностудії ім. О. Довженка.

Пішов з життя 1983 року.[2]

Ролі в театрі

  • Аркадій, Сергій Горлов, Степан Груша («Платон Кречет», «Фронт», «Приїздіть у Дзвінкове» О. Корнійчука)
  • Вурм («Підступність і кохання» Ф. Шіллера)
  • Гнат («Назар Стодоля» Т. Шевченка)
  • Горобець, сотник («Богдан Хмельницький» О. Корнійчука)[3]
  • Дід Цибулька («Таблетку під язик» А. Макайонка)
  • Кирик («Навіки разом» Л. Дмитерка)
  • Козловський, Харитонов («Російські люди» К. Симонова)
  • Колісник («Повія» за Панасом Мир­ним)
  • Кудряш («Гроза» О. Островського)[4]
  • Макар Барильченко («Суєта» І. Карпенка-Карого)
  • Матрос («Правда» О. Корнійчука у постановці М. Крушельницького 1937 року)[5]
  • Журейко («Ярослав Мудрий» І. Кочерги)
  • Жухрай («Як гартувалася сталь» за М. Островським)
  • Семен Желєзнов («Васса Желєзнова» М. Горь­кого)
  • Сірко («За двома зайцями» М. Ста­рицького)
  • Фернандо («Овід» за Е. Войнич)
  • Яґо («Отелло» В. Шекспіра)

Ролі у кіно

Визнання

  • 1953 — заслужений артист Української РСР
  • 1960 — Орден «Знак пошани»

Родина

Дружина Івана Костюченка — заслужена артистка Української РСР Тимошенко Ніна Хомівна (1918—2009), актриса Харківського театру ім. Т. Г. Шевченка.[6]

Примітки

  1. ↑ Юлія Щукіна. Валерій Івченко: акторська та педагогічна діяльність в Україні (1950–1980-ті рр.) // Просценіум, 47-49. — С. 16 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
  2. ↑ Іван Петрович Костюченко. Некролог // «Культура і життя», 1983, 8 травня.
  3. ↑ Сцена, актори, ролі / Іван Мар'яненко. — К.: Мистецтво, 1964. — С. 206
  4. ↑ Черкашин, Роман Олексійович. Ми — березільці: театральні спогади — роздуми / Роман Олексійович Черкашин, Юлія Фоміна ; упоряд. В. Собіянський ; передм. Н. Єрмакова. — Б.м.: АКТА, 2008. — С. 149
  5. ↑ Український театр. — 1972. — С. 10
  6. ↑ Пам'яті актриси-ветерана Харківського академічного театру ім. Т. Г. Шевченка, заслуженої артистки України Ніни Хомівни Тимошенко / Седунова, Е. Последняя дань актрисе / Е. Седунова // Время. — 2009. — 25 апр. — С. 4

Джерела

  • О. А. Седунова. Костюченко Іван Петрович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=6175 [Архівовано 12 лютого 2022 у Wayback Machine.] (дата перегляду: 12.02.2022)
  • Костюченко Іван Петрович // Харківський Національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського. 1917—2017: мала енциклопедія: у 2 томах / [редкол. : Вєркіна Т. Б. (голова) та ін. ; наук. ред. — І. С. Драч; ред.-упоряд. — Л. В. Русакова]. — Харків, 2017. — Т. 2: Театральне мистецтво. Загальноуніверситетські кафедри і підрозділи. — С. 189-190.
  • Лесь Танюк. Твори. Щоденники без купюр. — Том XI. — С. 75; 115—116; 131; 144