Костарівці

Село Костарівці пол. Kostarowce Координати 49°35′00″ пн. ш. 22°06′00″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Сяноцький повіт Гміна Сянік Межує з сусідні нас. пункти Страхотина Перша згадка 1390 Висота центру 346  м Населення 761 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 13 Поштовий індекс 38-507 Автомобільний код RSA SIMC 0359296 GeoNames 767989 OSM r6969545  ·R Костарівці Костарівці (Польща) Костарівці Костарівці (Підкарпатське воєводство)  Костарівці у Вікісховищі

Костарівці (пол. Kostarowce) — лемківське село в Польщі, у гміні Сянік Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 761 особа (2011[1]).

Історія

Село істнувало ще у давньоруські часи.[2] Згадується в 1390 р. Входило до Сяніцької землі Руського воєводства. В 1440 р. в селі була церква.

За податковим реєстром 1565 р. в селі було 22 кмети на 13 і 1/2 ланах і піп (отже, вже була церква), корчмар з корчмою, 5 загородників з численними податками й повинностями, а війт звільнений від податків.[3]

З 1772 року село належало до Сяноцького округу Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини[4].

У 1883 році село нараховувало 1047 мешканців (671 греко-католик, 206 римо-католиків і 169 невідомого віровизнання), була дерев’яна греко-католицька церква Преп. Симеона-Стовпника 1872 р., належала до парафії Чертіж Сяніцького деканату Перемишльської єпархії.

В 1936 р. в селі була окрема парафія, яка налічувала 1016 парафіян (ще було 207 римо-католиків і 11 юдеїв) та належала до Сяніцького деканату Апостольської адміністрації Лемківщини. Метричні книги велися від 1784 р. Також була читальня ім. Михайла Качковського.

На 1.01.1939 в селі проживало 1260 мешканців, з них 1040 українців-грекокатоликів, 200 українців-римокатоликів, 10 поляків і 10 євреїв[5]. Село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства. Під час німецької окупації у школі почалося навчання українською мовою.[6]

Після Другої світової війни українське населення було піддане етноциду. Частина переселена на територію СРСР в 1945-1946 рр. Родини, яким вдалось уникнути виселення, в 1947 році під час Операції Вісла були депортовані на понімецькі землі, на їхнє місце заселені поляки. Церква перетворена на костел у 1948 р.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	382	84	261	37
Жінки	379	87	217	75
Разом	761	171	478	112

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Костарівці

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Fastnacht A. Osadnictwo ziemi sanockiej w latach 1340- 1650, Wrocław 1962
3. Жерела до історії України-Руси. Том 02. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 2. Люстрації земель Перемиської і Сяноцької. — с. 245 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
4. Центральний державний історичний архів України (Львів), Фонд 112
5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 74.
6. Малі-друзі-Ч.6-1941, с. 131. — Дітвора в Костарівцях, на Лемківщині (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020. Процитовано 21 червня 2022.
7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання

• Kostarowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 474. (пол.)
• Kostarowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 136. (пол.)
• Шематизм Греко-Католицкого Духовеньства Апостольскої Адміністрації Лемковщини. — Львів: Наклад ААЛ, 1936. — с. 143-145 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]