Король Антін

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Король.
Анті́н Коро́ль
 Хорунжий (файнріх)
 Поручник
Загальна інформація
Народження30 жовтня 1896(1896-10-30)
Соколів, Україна
Смерть26 липня 1966(1966-07-26) (69 років)
Венесуела
ГромадянствоЗУНР ЗУНР
Військова служба
ПриналежністьЗУНР ЗУНР
Вид ЗС УСС
 УГА
CMNS: Король Антін у Вікісховищі

Анті́н Коро́ль (30 жовтня 1896, с. Соколів, нині Золотопотіцька селищна громада, Чортківський район, Тернопільська область — 26 липня 1966, Венесуела) — український учений, інженер-проєктант, громадський діяч у Венесуелі. Член НТШ у Канаді.

Життєпис

Народився 30 жовтня 1896 року в с. Соколові, нині Чортківського району Тернопільської области, Україна (тоді Бучацький повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина).

Навчався в Бучацькій цісарсько-королівській (державній)[1] та українській гімназії[2] в Тернополі (1911—1914, р.[3] у навчальному році 1913/1914 був учнем VIIb класу, його однокласником був Мариян Крушельницький[2]). Воював у складі Легіону УСС (розвідка, разом з В. Гузаром запобіг арешту Норберта Рибака[4]). Був перекладачем при австрійському полку, мав ранг (звання) хорунжого.[5] Поручник УГА. Студіював гірничу інженерію у Високій гірничій академії в Пржибрамі (Чехословаччина). Був діяльним у студентських організаціях.[1]

У другій половині 1920-х повернувся до Бучача, став керівником повітової філії українського товариства «Луг», організував улітку 1928 р. перший з'їзд «Лугів» Бучаччини (на огляд приїхав Роман Дашкевич). Є автором проєкту «Народного Дому» в селі Цвітова.[6] На початку 1930-х виїхав до Львова.[7]

Став членом УНДО, брав участь у суспільній праці, виборах до Сейму 1928 р. У 1932—1933 роках нострифікував диплом, щоб відкрити приватну канцелярію землеміра. У 1930—1937 році працював при воєводському землемірському відділі в Тернополі. 1937 р. покинув державну службу, став заприсяженим землеміром у Бучачі.[1]

Під час другої світової війни опинився разом з іншими бучачанами в Німеччині. 1947 року разом із дружиною і сином переселився до Каракасу, де отримав працю при міністерстві комунікації у відділі будови летовищ, швидко опанував іспанську. Брав участь у проєктуванні, будівництві, перебудові багатьох летовищ у Венесуелі, у розбудові урбанізованих околиць Каракасу. 1963 р. міністерство освіти й виховання Венесуели іменувало його професором університету в Суідад-Боліварі, де викладав геодезію, мірництво.

Діяльний в українських громадських об'єднаннях:

  • голова парохіяльного комітету Української католицької церкви в Каракасі (від заснування до смерти),
  • містоголова «Української громади» (Каракас),
  • засновник секцій інженерів, комбатантів, спортивної секції товариства «Чорноморці».[1]

Автор праці «Вища геодезія у щоденній практиці кожного інженера».[1]

Помер раптово.

Сім'я

Син Богдан, інженер за фахом, народився в Бучачі, закінчив вищі студії в Університеті Тулиса, проживав у Венесуелі, надав для видання книги «Бучач і Бучаччина» 100$.[8]

Примітки

  1. ↑ а б в г д Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 399.
  2. ↑ а б IX. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1913/1914 [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.]. — Тернопіль, 1914. — С. 84.
  3. ↑ Мельничук Б., Яворський Г. Король Антін… — С. 182.
  4. ↑ Шипилявий С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина»… — С. 768.
  5. ↑ Спис старшин, що повнили службу в Лєґіоні УСС від 1914 до листопаду 1918 р. [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.].
  6. ↑ Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина… — С. 675.
  7. ↑ Мґр. Данилів Т. Організації молоді в Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 284.
  8. ↑ Шипилявий С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина»… — С. 762.

Джерела