Конституція Монако
Конституція Князівства — основний закон Монако. Вперше ухвалена у 1911 році після Монегаської революції та суттєво переглянута колегією юристів, серед яких були Жорж Ведель та Проспер Вейль[1] за правління князя Реньє III 17 грудня 1962 року. Окреслює три гілки влади, включаючи кілька адміністративних установ і низку рад, які поділяють дорадчу та законодавчу владу з Князем. Конституція також визначає лінію успадкування монегаського престолу[en]; цей розділ було змінено 2 квітня 2002 року. Наразі ця зміна є останньою. За кількістю слів, це найкоротша нині чинна конституція у світі.[2] Виконавча владаКнязь залишає за собою вищу виконавчу владу, але головою уряду князівства є державний міністр, який очолює Урядову раду складом 6 членів, допомагає Князю консультувати та відповідає за виконання законів. Місцевими справами князівства (тобто управління чотирма кварталами Монако-Віль, Ла-Кондамін, Монте-Карло та Фонв'єй) керує Комунальна Рада, яка складається з п'ятнадцяти обраних членів і очолюється мером. Законодавча владаЗгідно з Конституцією 1962 року, Князь ділить свою законодавчу владу з однопалатною Національною Радою, законодавчим органом князівства. Хоча вона є незалежною від князя і може діяти всупереч його бажанням, його підпис є обов'язковим для підтвердження будь-якого запропонованого нею закону. Судова владаСудова влада належить князю, який делегує судові процедури різним судам, які здійснюють правосуддя від його імені. Незалежність суддів гарантується Конституцією. Верховний Суд Монако[en] складається з п'яти головних членів і двох помічників суддів, яких призначає Князь на основі кандидатур від Національної Ради та інших урядових установ. Верховний Суд є найвищим з апеляцій, а також він має право тлумачити Конституцію, коли це необхідно. Правова система Монако, тісно пов'язана з французькою, побудована за зразком Кодексу Наполеона. Примітки
Посилання
|