Конкурс імені королеви Єлизавети

Конкурс імені королеви Єлизавети
Дата створення / заснування 1937 Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображення
Названо на честь Ежен Ізаї Редагувати інформацію у Вікіданих і Єлизавета Баварська Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновник Єлизавета Баварська Редагувати інформацію у Вікіданих
Президент Jan Huyghebaertd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Член правління Bert De Graeved Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна  Бельгія Редагувати інформацію у Вікіданих
Адміністративна одиниця Брюссель Редагувати інформацію у Вікіданих
Кількість підписників у соціальних мережах 34 800 ± 99[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційний сайт​(англ.)​(нід.)​(фр.) Редагувати інформацію у Вікіданих

Конкурс імені королеви Єлизавети — конкурс академічних музикантів, що відбувається у Брюсселі з 1951 року. Названий на честь королеви Бельгії Єлизавети, що патронувала його створення. Конкурс уважається продовженням Конкурсу імені Ізаї, що проводився в 1937-1938 роках.

Спочатку конкурс проводився у трьох номінаціях раз на чотири роки, серед скрипалів, піаністів і композиторів. У 1951 року змагалися скрипалі, в 1952 році піаністи, а в 1953 році композитори, четвертий рік був вільний, а потім цикл починався заново. Надалі ця регулярність була порушена, а в 1988 році була додана четверта номінація — академічний вокал. Особливістю виконавських конкурсів є те, що в півфіналі й/або фіналі для виконання всім конкурсантам пропонується твір бельгійського композитора (часто — відібраний на загальнонаціональному конкурсі композиторів).

У різні роки серед членів журі були такі видатні музиканти, як скрипалі Жак Тібо, Давид Ойстрах, Ієгуді Менухін, Артюр Грюмьо, Айзек Стерн, Ґідон Кремер, піанисти Робер Касадесюс, Артур Рубінштейн, Еміль Гілельс, Яків Флієр, Яків Зак, Лазар Берман, композитори Франсіс Пуленк, Богуслав Мартіну, Едісон Денисов, вокалісти Ірина Архипова, Євген Нестеренко, Джоан Сазерленд.

У фортепіанній і скрипковій номінаціях Конкурс королеви Єлизавети був відзначений значними успіхами радянської виконавської школи. Цікаво, що багато радянських переможців конкурсу надалі емігрували в Бельгію.

Переможці конкурсу

Файл:Queen Elizabeth HC.jpg

Фортепіано

У таблиці показано 5 перших місць[3]
Рік 1-е 2-е 3-є 4-е 5-е
1938 Soviet Union Еміль Гілельс United Kingdom Mary Johnstone (Moura Lympany) Soviet Union Яків Флієр United Kingdom Lance Dossor Uruguay Nibya Mariño Bellini
1952 United States Леон Флейшер Switzerland Karl Engel Italy Maria Tipo Belgium Frans Brouw Australia Lawrence Davis
1956 Soviet Union Володимир Ашкеназі
 		United States John Browning Poland Andrzej Czajkowski France Cécile Ousset Soviet Union Лазар Берман
1960 United States Малколм Фрагер Canada Ronald Turini United States Lee Luvisi Soviet Union Alice Mitchenko Hungary Gábor Gabos
1964 Soviet Union Євген Могилевський Soviet Union Микола Петров Belgium Jean-Claude Vanden Eynden Canada Anton Kuerti United States Richard Syracuse
1968 Soviet Union Катерина Новицька
 Soviet Union Валерій Камишов United States Jeffrey Siegel Soviet Union Семен Кручін Belgium Андре де Ґрот
1972 Soviet Union Валерій Афанасьєв United States Jeffrey Swann United States Joseph Alfidi United States David Lively Soviet Union Світлана Навасардян
1975 Soviet Union Михайло Фаєрман Soviet Union Станіслав Іголінський Soviet Union Юрій Єгоров
 United States Larry Michael Graham Soviet Union Сергій Юшкевич
1978 Lebanon Абдель Рахман ель Баха United States Gregory Allen France Brigitte Engerer United States Alan Weiss Canada Douglas Finch
1983 France П'єр-Ален Волондат Germany Wolfgang Manz Bulgaria Boyan Vodenitcharov United States Daniel Blumenthal Brazil Eliane Rodrigues
1987 Soviet Union Андрій Нікольський Japan Akira Wakabayashi Germany Rolf Plagge Belgium Johan Schmidt Japan Ikuyo Nakamichi
1991 France Франк Бралі United States Stephen Prutsman United States Brian Ganz South Korea Hae-sun Paik Soviet UnionОлександр Мельников
1995 Germany Маркус Ґрох Finland Laura Mikkola Italy Giovanni Bellucci United States Yuliya Gorenman South Korea Jong Hwa Park
1999 Ukraine Віталій Самошко Russia Alexander Ghindin China Ning An Israel Shai Wosner Italy Roberto Cominati
2003 Germany Severin von Eckardstein China Wen-Yu Shen Unawarded after Dong-Hyek Lim refused it Italy Роберто Джордано Japan Казумаса Мацумото
2007 Russia Анна Вінницька Bulgaria Plamena Mangova Switzerland Франческо П'ємонтезі Russia Ілля Рашковський South Korea Lim Hyo-Sun
2010 Russia Деніс Кожушкін Bulgaria Євгеній Божанов Netherlands Hannes Minnaar Russia Юрій Фаворін South Korea Kim Tae-Hyung
2013 Israel Борис Гілтбург France Ремі Женьє Poland Матеуш Боров'як Russia Станіслав Христенко Hong Kong Zhang Zuo

Скрипка

У таблиці показано 5 перших місць[3]
Рік
1-е
2-е
3-є
 4-е
 5-е
1937 Soviet Union Давид Ойстрах Austria Рікардо Однопософф Soviet Union Єлізавета Гілельс
 Soviet Union Борис Гольдштейн Soviet Union Марина Козолупова
1951 Soviet Union Леонід Коган
 		Soviet Union Михайло Вайман Elise Cserfalvi Netherlands Theo Olof Soviet Union Олексій Горохов
1955 United States Берл Сенофський Soviet Union Юліан Ситковецький France П'єр Дукан France Francine Dorfeuille-Boussinot Soviet Union Віктор Пікайзен
1959 Bolivia Хайме Ларедо Soviet Union Альберт Марков United States Йозеф Сильверстейн Soviet Union Володимир Малінін Soviet Union Брис Кунєв
1963 Soviet Union Олексій Міхлін Soviet Union Семен Снітковський United States Арнольд Стейнхард Soviet Union Zarius Shikhmurzayeva United States Charles Castleman
1967 Soviet Union Філіп Хіршхорн Bulgaria Stoïka Milanova Soviet Union Гідон Кремер
 		Soviet Union Роман Нобель
 Japan Hidetaro Suzuki
1971 Israel Міріам Фрід Soviet Union Andreï Korsakov Japan Hamao Fujiwara Argentina / Germany Ana Chumachenco Belgium Edith Volckaert
1976 Soviet Union Михайло Безверхній Soviet Union Ірина Медведєва
 South Korea Dong-Suk Kang Soviet Union Григорій Жіслін Japan Шізука Ішікава
1980 Japan Уцуко Хоріґоме United States Peter Zazofsky Japan Такаші Шіміцу Japan Ruriko Tsukahara Romania Мікаела Мартін
1985 Taiwan Ху Най-юань South Korea Ik-Hwan Bae Guatemala Henry Raudales China Hu Kun South Korea Mi Kyung Lee
1989 Soviet Union Вадим Репін
 Japan Aкiкo Суванай Soviet Union Євгшен Бушков
 Israel Erez Ofer GermanyUlrike-Anima Mathé
1993 Japan Яйої Тода Romania Liviu Prunaru Taiwan Keng-Yuen Tseng Canada Martin Beaver Russia Наталія Прищепенко
1997 Denmark Ніколай Цнайдер Germany Albrecht Breuninger Hungary Kristóf Baráti United Kingdom Andrew Haveron Japan Natsumi Tamai
2001 Latvia Байба Скріде Singapore Kam Ning Hungary Barnabás Kelemen Russia Alina Pogostkin China Feng Ning
2005 Armenia Сергій Хачатрян Belgium Йосиф Іванов Germany Sophia Jaffé Japan Saeka Matsuyama United States Mikhail Ovrutsky
2009 Australia Рей Чен Belgium Lorenzo Gatto Moldova Ilian Garnet South Korea Suyoen Kim Russia Nikita Borisoglebsky
2012 Russia Андрій Баранов [Архівовано 7 березня 2022 у Wayback Machine.] Japan Tatsuki Narita South Korea Hyun Su Shin United States Esther Yoo Taiwan Tseng Yu-Chien
2015[4] South Korea Ї Янг Лім (Ji Young Lim) UkraineОлексій Семененко[5]
 United States William Hagen Germany Tobias Feldmann United States/Netherlands Stephen Waarts
2019 United States Стелла Чен (Stella Chen) Canada/United States Timothy Chooi United States Stephen Kim United States Shannon Lee Hungary Júlia Pusker
2024 Ukraine Дмитро Удовиченко [6] United States Joshua Brown United States Elli Choi United States Kevin Zhu United States Julian Rhee

Вокал

У таблиці показано 5 перших місць[3]
Рік 1--е 2-е
 3-є
 4-е
 5-е
1988 Poland Аґа Вінська
 United States Джанет Томсон Netherlands Huub Claessens United States Якоб Віль Netherlands Yvonne Schiffelers
1992 France Thierry Félix Brazil Reginaldo Pinheiro United States Wendy Hoffman Republic of Ireland Regina Nathan Chile Cristina Gallardo-Domâs
1996 United States Стівен Зельтерс Romania Ana Camelia Stefanescu United States Eleni Matos Bulgaria Маріанна Цвєткова United States Ray Wade
2000 Canada Марі-Ніколь Лем'є Romania Marius Brenciu Ukraine Ольга Пасічник France Pierre-Yves Pruvot Syria Lubana Al Quntar
2004 Poland Івона Соботка
 Canada Hélène Guilmette Belgium Shadi Torbey Romania Teodora Gheorghiu Moldova Diana Axentii
2008 Hungary Сабольч Брікнер France Isabelle Druet Poland Бернадетта Грабіас
 Armenia Anna Kasyan Belarus Юрій Гарадзецький
2011 South Korea Haeran Hong Belgium Томас Блондель Russia Олена Галицька France Anaïk Morel Russia Костянтин Шушаков
2014 South Korea Сумі Хван Belgium Jodie Devos France Sarah Laulan China Ю Шао South Korea Hyesang Park

Композиція

Відображено лише переможця[3]
Рік 1-е Твір
1953 Poland Міхал Спісак Serenade
1957 Italy Orazio Fiume Concerto per orchestra
1960 Belgium Marcel Poot Sinfonia burlesca
1963 Belgium Léon Jongen Concerto in D major
1977 Japan Hiroyuki Fujikake Rope Crest
1982 United Kingdom Джон Вікс Five Litanies for Orchestra
1989 Belgium André Laporte Fantasia Rondino Con Tema Reale
1991 France Tristan-Patrice Challulau Ne la città dolente
1993 Belgium Piet Swerts Zodiac
1995 United Kingdom John Weeks Requiescat
1997 South Africa Hendrik Hofmeyr Raptus
1999 Finland Uljas Voitto Pulkkis Tears of Ludovico
2001 Denmark / Germany Søren Nils Eichberg Qilaatersorneq
2003 Australia Ian Munro Piano Concerto Dreams
2005 Mexico Хав'єр Торрес Мальдонадо Obscuro Etiamtum Lumine
2006 Spain Miguel Gálvez-Taroncher La luna y la muerte
2008 South Korea Cho Eun-Hwa Agens
2009 South Korea Jeon Minje Target
2011 Japan Sakai Kenji Concerto pour violon et orchestre
2012 France Мішель Петросян In the wake of Ea pour piano et orchestre

Примітки

  1. ↑ https://www.rtbf.be/culture/musique/detail_le-baron-huyghebaert-president-du-concours-reine-elisabeth?id=8459650
  2. ↑ YouTube Application Programming Interface
  3. ↑ а б в г Queen Elisabeth Competition Winners http://www.cmireb.be/files/Palmares%201937-2008.pdf [Архівовано 8 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 1 червня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Український скрипаль Олексій Семененко став другим на конкурсі королеви Єлизавети в Брюсселі. Архів оригіналу за 14 квітня 2016.
  6. ↑ Dmytro Udovychenko. queenelisabethcompetition.be (фр.). Процитовано 4 червня 2024.

Посилання